Сумні ми стоїмо перед своєю
Майбутністю, ворожим: так чи ні…
Чи ми воскреснем, впавши ниць душею,
Чи вийдемо з пітьми …
Сумні ми стоїмо перед своєю
Майбутністю, ворожим: так чи ні…
Чи ми воскреснем, впавши ниць душею,
Чи вийдемо з пітьми …
Сидить російський чинодрал,
«Царя, отечества слуга»,
Оков поламаних жандарм,
В норі і вже без батога.
Він снить про трони, царський …
Ой ти, моє сонце,
Як же світиш ясно!
Де ж тоді було ти,
Як жилось нещасно?
Як моє дитинство
Радості …
Вже літо відходить. Палає
Подекуди листя червоне;
Сівач – у коробці насіння —
Виходить на зорані гони.
І повною жменею …
Худий, пригорблений,
Від праці чорний,
Взуття із лик,
Холодом томлений,
Голодом морений.
Оце – мужик.
1905–1907…
Чи йтимуть хвороби й пожежі під стріхи,
Чи смуток який увірветься до хати, —
Не йди до палацу шукати потіхи,…
Бідаче, працюй без упину,
Чи прієш від поту, чи мерзнеш!
Охоче згинай свою спину,
Бо прийде година – і щезнеш!…
Ох, як гляну, гляну я,
Що така біда мені,
То болить душа моя,
Мов закута в камені.
В тебе ж, …
Від рана до рана
Будемо співати:
Добре мати пана,
Та краще не мати.
Пан за твою працю
Заплатить, небоже;
Знай …
Я мужик-білорус,
Пан сохи та коси.
Темний сам, білий вус,
Хата з глини й лози.
Моя мати – біда,
Наче …
Даремно свистами нагайки
Тиран погрожує мені,
Зібравши чорних сотень шайки,
Кує кайдани вогняні, —
Я – духу вільного нестрим,
І …
Чи то виють вовки, чи вітрища ячать,
Чи лящать солов’ї на розраду комусь —
Тут я бачу свій край, річку, …
Де не глянь, печальна всюди
Наша Білорусь.
Янка та Симонка – люди,
Птиці – шпак та гусь.
Поле – гори …
Сяє сніг іскристий
На гілках беріз.
Плакати я хочу,
Та не маю сліз.
Хочу пісню скласти
Про свою біду,
Серце …
Як піду я, піду я по нивах,
По мозольнім ратайськім сліду,
По лугах, по дібровах шумливих,
Та по селах убогих …
Ви до себе, панове, мене закликаєте, —
Оспівати народу забитого справу;
Рай небесний для мене самі відчиняєте:
«Тож заходь – …
Куди ти рвешся від боління,
Дитя недолі й темноти?
Терпи, нещасне сотворіння, —
Бо лиш терпіти вмієш ти!
Тобі казали …
Ти шипшиною,
Пісковиною
Гарно вбралося,
Рідне поленько.
Ти селянами
И горожанами
Геть знедолилось,
Рідне поленько.
З непогодами,
З недородами
Ти …
То не свисти зимової віхоли
Над землею шумлять і гудуть, —
То мучителі злобно задихали,
То в кайдани робітних кують.…
Були в батька три сини,
Та всі ж Василі вони.
Один – наймит при дворі,
Оре панські чагарі.
Другий з …
//– І –//
Постать невижата, згноєна сльотами,
Колос, прибитий дощами болотними,
З тванню змішався, лежить, пропада;
Мітлами снопики бідні валяються,…
Янка Купала (справжнє ім’я — Іван Домінікович Луцевич) — це видатна постать, що символізує Білорусь, її багату культуру та незламний дух. Він увійшов в історію не лише як геніальний поет, а й як драматург, публіцист та один із засновників сучасної білоруської літературної мови. Його творчість є ключем до розуміння національної ідентичності білорусів, їхніх мрій, болю та прагнень.
Народився майбутній поет у 1882 році в збіднілій шляхетській родині. Його життя припало на буремні часи: розпад імперій, революції та світові війни. Свій творчий псевдонім він взяв на честь народного свята Івана Купали, символічно прагнучи знайти “квітку щастя” та кращу долю для свого народу.
Він був свідком і учасником формування білоруської нації. Через свої погляди Купала постійно зазнавав переслідувань — спочатку з боку царського, а згодом і радянського режимів. Його життя трагічно і загадково обірвалося у 1942 році в Москві, проте його творчість завжди залишалася вірною Білорусі.
Поезія та проза Янки Купали — це багатогранне полотно, де переплітаються народні традиції та глибокі філософські ідеї. Основні напрямки його робіт включають:
Щоб осягнути масштаб таланту класика білоруської літератури, варто звернути увагу на його головні роботи:
Сьогодні Янка Купала залишається абсолютним символом білоруського народу та його боротьби за незалежність. Його вірші не втрачають актуальності в умовах сучасної політичної ситуації. Він був і назавжди залишається голосом нації, що невпинно прагне свободи, правди та гідності.