<p>Співаю, що любив ти, мій талане,<br />щоб ти прийшов і слухав, мій талане,<br />щоб пригадав задавнене й недавнє,<br />о тінь моя, співаю на смерканні.</p>
<p>Не хочу заніміти, мій талане:<br />без крику як мене шукати станеш?<br />Що явить мене краще, мій …</p>
<p><i>Поетові Тассо де Сільвейра</i></p>
<p>Подай мені руку й до танцю ходім,<br />дай руку й полюбиш безумно і строго.<br />Мов квітка одна на стеблі золотім,<br />мов квітка ми будем — і більше нічого.</p>
<p>Не знатимеш плину хвилин і годин,<br />не вийдемо …</p>
<p>На гравюрі в злотистому полі<br />двоє тіл золотавих сплелись,<br />мов клубки, в золотім ореслі.</p>
<p>Перше лагідно мову веде,<br />його лагідно слухає друге,<br />і ніщо не шерехне ніде.</p>
<p>Подих злився із подихом вмить,<br />і вуста затремтіли у нього,<br />а довкола ніщо …</p>
<p>Взяв собі він іншу, —<br />вдвох пройшли вони.<br />Віяв понад шляхом<br />вітер весняний.<br />І на очах у мене<br />вдвох пройшли вони!</p>
<p>Він кохає іншу<br />на землі в цвіту.<br />Пісня лине й тихне,<br />і чогось я жду.<br />А він кохає іншу…</p>
<h3>I</h3>
<p>В холодну нішу люди твоє поклали тіло,<br />а я тебе сховаю на тихому осонні.<br />Я мала б теж заснути — вони не зрозуміли, —<br />й лежати біля тебе в підземному полоні.</p>
<p>Тебе я поховаю, як сонце стане низько, —…</p>
<p>Від погляду твого стаю сяйною,<br />вродливою, як від роси — трава.<br />І завтра дивуватись буде мною<br />тростина біля річки, як жива.</p>
<p>Мені своїх колін огрублих сором<br />і сором уст печальних, але ти<br />прийшов і дивишся жадливим зором,<br />немовби кличеш сонце …</p>
<p>А тепер опусти мені, боже, вії<br />і вуста заморозь мені,<br />бо сказані всі слова<br />і зайвими стали години і дні.<br />Він дивився на мене, я дивилась на нього,<br />ми дивилися довго,<br />наче в смерть, проникали зіниці.<br />Зблідли наші обличчя з …</p>
<p>Я з ним зустрілась на стежці.<br />Вода туманіла снами<br />і не розкрились троянди —<br />та квітла душа вогнями.<br />І ось у бідної жінки<br />лице омите сльозами!</p>
<p>Виводив пісню веселу<br />безжурними він устами,<br />поглянув — і став чарівним<br />той спів, що …</p>
<p>Мій хлопчику, ти так злякався<br />Води, що я тобі даю,<br />та твій переляк з того щастя,<br />з яким спадає водоспад!<br />Він падає, неначе жінка,<br />сліпа від піни пелюшок.<br />Так, це Вода, Вода священна<br />та, що не забуває нас.</p>
<p>Вона біжить, …</p>