Народна поезія

Жалі мої, жалі — великі, не малі,
як майська роса по зеленій траві.

Як вітер повіє — то росоньку звіє,…

Ой гиля, гиля, гусоньки, на став!
Добривечір, дівчино, бо я ще не спав!

Ой не спав, не спав — не …

Жито, мамцю, жито, мамцю — жито, не полова —
як дівчину не любити, коли чорноброва!

Жито, мамцю, жито, мамцю — …

Дівчино моя, чарівниченько —
причарувала білеє личенько.

Коли б же ти знав з поля до хати —
ой як я …

На добраніч усім на ніч, бо уже я піду —
за ворітьми зелений явір, там я буду спати.

Ой чи …

Та й за тучами громовими сонечко не сходить —
за вражими ворогами мій милий не ходить.

Та ой ви, тучі …

Купи мені, моя мати, за три копи голку,
за чотири золотії — червоного шовку,

за п’ятого золотого — мальовані п’яльця …

Ой у полі нивка, кругом материнка —
там дівчина жито жала, гарна чорнобривка.

Жала ж вона, жала — сіла спочивати,…

Дощик, дощик капає дрібненько,
я ж думала, я ж думала — запорожець, ненько.

Коли б знала, коли б знала, відкіль …

Зеленая ліщинонько, чом не гориш — та все курися?
Гей, молодая та дівчинонько, чого плачеш, чого журися?

Ой коли б …

Над моєю хатиною чорна хмара стала,
а на мене, молодую, поговір та слава!

Ой я тую чорну хмару крилом розмахаю …

Ой у полі вітер віє, а жито полоніє —
а козак дівчину та й вірненько любить, а зайнять не посміє.…

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким —
там орала дівчинонька воликом чорненьким.

Орала, орала — не вміла гукати,
та й …

Ой вийду я на могилу — видно лісу половину —
ой там Роман коня пасе, а дівчина воду несе.

Роман …

Виряджала мати сина та на косовицю —
розчесала русі кудрі аж на потилицю.

«Я ж думала, мій синочку, що будеш …

У сусіда хата біла,
у сусіда жінка мила,
а у мене ні хатинки —
нема щастя, нема жінки.

Є у …

По той бік гора, по сей бік гора,
поміж тими крутими горами сходила зоря.

Ой то ж не зоря — …

Половина саду цвіте,
половина в’яне —
перше ходив, вірно любив,
тепер не загляне.

Через моє подвір’ячко
сивим конем грає,
на …