Дівчино моя, чарівниченько

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Tags: Пісні про кохання, Доля, Розлука, Туга Вийду на поле, гляну на море, — сама ж я бачу, що мені горе. Сама ж я знаю, чого я плачу, — що я милого нігде не бачу. Кого я люблю, той за плечима, кого не знаю, — перед очима. Ой боже, боже, за що так мучиш? Дався […]

Розпрягайте, хлопці, коні —Та лягайте спочивать,А я піду в сад зелений —В сад криниченьку копать. Копав, копав криниченькуУ вишневому саду —Чи не вийде дівчинонькаРано-вранці по воду? Вийшла, вийшла дівчинонькаВ сад вишневий воду брать,А за нею козаченькоВеде коня напувать. Просив, просив відеречко —Вона йому не дала,Дарив, дарив з руки перстень —Вона його не взяла. Знаю, знаю, […]

…і врешті ми спинилися. Ріка текла внизу, одвічна і невпинна, а ми, мов на краю материка, де притча лопушана і люпинна зросла понад уламки городища, зніміли, і щільніш замкнулась тиша над нами, несподівана й тісна, з ознаками оси і цвіркуна. Та лиш на мить, бо мова про ріку. Про вогких берегів колюче лоно, де так […]

I. Повіє вітер з Понту. Скитський степ Обудиться, зітхне, і буйна тирса Зеленим морем знову проросте, І побіжать зелені хвилі. Ширша За синє море встане широчінь… О земле вічна, ти — одна на світі! У небі глибиніє древня синь, Внизу — прозора велетенська тінь Від хмари, що жене південний вітер. І при балках оселі заквітча […]

Крутий берег, крутий, річенька бистренька, далеко від мене рідна стороненька. «Ой повій же, вітре, з рідної країни, принеси вістоньку любої дружини! Ой повій же, вітре, з мої сторононьки та скажи, що роблять дрібній дітоньки!» Віють, віють вітри, та все з холодами — «твоя дружинонька скована панами!» Віють, віють вітри, та хто знає звідки… дожидають батька […]