В чистім полі криниченька

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Із хатини тії, що в гаю Свої двері в порігу валила, Гуди юність приніс я свою, Де з «тубкому», неначе на вилах, Висне шкура мужицька в крові, Червоніючи світлом різниці, Аби гавкали пси у рові І лящали із поля лисиці… Серед вулиць стрімких, мов граби, Пробігають в панчохах дівчата: Білі ноги, а не голуби, Вилітають […]

Де ти, калино, зросла такая, такая високая, такая високая, листоньком широкая? Ой росла ж бо я, росла в лузі при криниці, в лузі при криниці, при холодній водиці. Там Маруся воду брала, калину підливала, калину підливала, своєї неньки питала: — Ой ненько моя ж, ненько, чи буду я такая, чи буду я такая, як калинонька […]

Знов захід буряний. Недобрий. Знов пророкує кров’ю літер, Що ми загинем, яко обри, Що буде степ, руїна й вітер, Що почорніє світ сей білий, Що все живе пожруть пожежі, Що тільки віщий свист Сибілли Лунатиме в сліпім безмежжі. Сузір’ям скаже Бог вознести У мертвім небі пентаграму, Новий про се напише Нестор В самотній катакомбі храму. […]

Сама собі дівчина здивувалася, де її красотонька подівалася. Чи у тому морі, що купалася, чи на полотенечку, що втиралася? Чи на полотенечку, що втиралася, чи на тому милому, що влюблядася? Ані в тому морі, що купалася, ні на полотенечку, що втиралася, ні на полотенечку, що втиралася, а на тому милому, що влюблялася!

Ой горе, горе — не солдатськеє життя! Гей, гей, що не дають ані плакать, ні ридать! Гей, що не дають ані плакать, ні ридать — гей, тільки дають чорну галочку спитать: «Ой ти, галочка чорненькая, маленька, гей! Гей, чи була ж ти аж у моїй стороні? Гей, чи була ж ти аж у моїй стороні, […]