Цей лист, напевно, ніколи не доведеться Вам читати, а навіть якби це трапилось, в чому я ніяк не можу бути …
Розлука
Всі твори
97 творів у каталозі
[Основа сеї поеми взята з середньовічного роману "Трістан та Ізольда", що колись у численних версіях на різних мовах був широко …
Дивлюсь я на яснії зорі,
Смутні мої думи, смутні.
Сміються байдужії зорі
Холодним промінням мені.
Ви, зорі, байдужії зорі!
Колись …
Fiat lux!
– О господи! да что это за жизнь? И зачем я осудила себя на эту каторгу? – вскричала …
Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись,
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не …
Цілуй мою шкіру,
Торкайся волосся…
Жодну мить з тобою
Забути не вдалося.
Сняться ті щасливі дні,
Що провела з тобою.…
Зберіть власну добірку: Розлука
Додавайте твори до свого списку одним кліком і діліться ним за посиланням.

А знаєш, це було так круто
Піти від тебе в тишині.
Не зміг терпіти я ці муки,
В яких я …

Можливо ти була права….
Я надто був егоїстичним.
І не зумів побачить “я”
Все те, що було так етичним.
Тепер …

Одне не можу зрозуміти.
Це згасли зорі, а може квіти,
Чи може сяйво у душі,
Яке згубилось у пітьмі.
І …

І як тепер тебе забути?
Ми стільки разом вже пройшли
Та долю нашу не минути…
І як мені без тебе …
То була тиха ніч чарівниця,
Покривалом спокійним, широким
Простелилась вона над селом,
Прокидалась край неба зірниця,
Мов над озером тихим, …
Я звав тебе Ізольдою нераз,
Бо, як Трістан, знайшов я в тебе ліки.
І вірив, що щаслив буду вовіки,
Як …
Ти не любиш мене, ти не любиш мене…
Вже нема повороту до раю!..
Не всміхнеться мені твоє личко ясне…
Чи …
Одкриваються рани —
Давні рани, нудьгою роз’ятрені знов…
І червону, гарячу мов полум’я, кров
Вже не стримує зілля омани.
Одкриваються …
В час вечірній, час печальний
Я Тебе чекаю в храм мій —
У кімнаті сонця сальви
І махорки тиміям…
Ти …
Це буду сама осягати
країну скорботи тепер я
і забувати твоє кохання,
що мовою стало моєю —
так, як ріка, …
Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;…
Ще бір не чорнів на Лемківщині в горах
від сонця, ворон та відлиги,
ще ріки поволі, неначе покора,
котили каміння …