Відповідь
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Не жаль мені, що я тебе кохаю,
Та в нас дороги різно розійшлись,
Ні, не кажи, що зійдуться колись!
Не зійдуться, мій друже, я те знаю.
Моє кохання — то для тебе згуба:
Ти наче дуб високий та міцний,
Я ж наче плющ похилий та смутний, —
Плюща обійми гублять силу дуба.
Та без притулку плющ зелений в’яне,
Я не зав’яну, я знайду руїни,
Я одягну обдерті, вбогі стіни,
Зелений плющ оздобою їм стане.
В країну смутку вітерець прилине
I принесе мені луну розмови
Від мого дуба любого з діброви, —
І спогад любих літ повік не згине.
Пориньте у глибоку та проникливу лірику Лесі Українки, де розгортається драма неможливого кохання і розлуки. Цей вірш вражає своєю метафоричністю та силою духу ліричної героїні. Відчуйте усю палітру почуттів та емоцій, які майстерно втілені у кожному рядку. Запрошуємо прочитати цей чудовий твір повністю.
Обговорення (0)