Інтимна лірика

Сон, темрява, та наче наяву.
«я вибираю он ту сумну»
Кричу люблю, та все в собі,
«вибач мене за всі …

Дотики вже будуть не мої,
Вони пекучо відчувають інші,
Краплі обпікають очі,
І твої і мої.
Я можу згадувати щодня, …

Я б написав тобі просто вірша,
Де були б наші куплети.
Де кожна зустріч — неначе весна,
А погляди — …

Ти думаєш, що я так жартома
Поклявся вірності в коханні.
Та ні, це зовсім не брехня,
Бо ти — моє …

Від погляду твого стаю сяйною,
вродливою, як від роси — трава.
І завтра дивуватись буде мною
тростина біля річки, як …

А тепер опусти мені, боже, вії
і вуста заморозь мені,
бо сказані всі слова
і зайвими стали години і дні.…

Має крильми на вітрі, полем ходить порану,
сяє сонцем у небі, оживляє гаї.
Це ж її не прогнати, наче думку …

Я з ним зустрілась на стежці.
Вода туманіла снами
і не розкрились троянди —
та квітла душа вогнями.
І ось …

Ріка несе по кам’янім річищі
весінній теплий каламут,
а верби і від їх будинки вищі
своєю тінню повнять нурт.

Біжать …

А вечір пролітає, наче крижень,
черкнувши місто синіми крильми.
У непритомне полум’я наближень
ми вже йдемо, покірніші, як ми.

Це …

Коли я їхав у простір,
що сніг гойдав, мов піну,
гадаю, що не побачу гір
а вас… а вас зустріну.…

Зорі плинули на хмарах,
курів сніг з небес;
ішли люди всі у парі,
а я ждав тебе.

Замок стіни свої …

Вже закінчили жати жито.
Голодні обрії. Глибінь.
А тут — тонкий порожній зшиток
І вічний заповіт: люби!

І трудний хліб …

І знову зустріч. Це вже тричі
У днях життя її зустрів.
Тонке обличчя Беатріче
Прозорий смуток загострив.

Лани. Пшениця колосисто …

I.

Чорне. Чорне. Ні вогника в морок.
Чорне. Чорне. Ні іскр. Ні зірок.
Лиш пекучої пристрасті змора —
До безодні …

* * *

І час настав. І сталось вічне.
Співали весняні вітри.
І вітер під снігами Січня
Ту зустріч подихом …