З «Людського»

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Світи, місяцю, не вечорися, Ой їдь, мій милий, та й не спізнися. Вже твоя вечеря пилом припала, Вже твоя мила смутненька стала. По плечу кіска розпустилася, По личку слізка покотилася.

Ой по горах сніги лежать, по долинах води стоять, а по шляхах маки цвітуть. То ж не маки червоненькі, то чумаки молоденькі битим шляхом у Крим ідуть. Гомін, гомін по діброві, туман поле покриває, мати сина прикликає: «Вернись, сину, додомоньку, змию тобі головоньку» — «Ізмий, мамо, сама собі, або моїй рідній сестрі.» Мене змиють дрібні […]

…Ні! Годі, годі сльози лити, Страждати марно в глушині! Забрали все, чим міг би жити, Нічого ж не дали мені. Невільник – догоджати треба, Злим людям!.. З потом кров тече. Немає милості від неба: То спека, то мороз пече. Посів мій нищать суховії, В криву хатчину громи б’ють; Овечку вовк роздер – надіі Нема ні […]

Ой вербо, вербо, де ти росла, що твоє листячко вода знесла? Ой знесла, знесла тиха вода — а я, молода, як ягода. А я, молода, як ягода, не піду заміж за рік, за два. А піду заміж аж п’ятого — за того п’яницю проклятого. Ой кажуть люди, що він не п’є, а він із корчми […]

Зелена та ліщинонька —Гей, чом без сонечка зів’яла?Молода та дівчинонька —Гей, козаку світ зав’язала. А я, молод, діжду вечорини —Гей, піду гулять до дівчини;Приходжу я та під віконце —Гей: «Добрий вечір, ти, дівчино-серце! Чом до мене ти не виходиш —Гей, мені слова не промовиш?»