Символ

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Я там, де вже мене немає,в Анауаці срібно-синім;я при його убогім світліпричісую дитя руками. Дитина на моїх колінахподібна до стріли із лука.Її загострюю й гойдаю,наспівуючи колисанку. В старому й молодому світліоце хлоп’я мені з’явилось.З ним бавлюся й перекидаюйого, як співи свої власні. З його очей блакитно-чорнихна мене вічність поглядає.За звичкою віків минулихпричісую його руками. Стікає, […]

Та й не жалко мені та й ні на кого, тільки жалко мені на отця свого — на отця свого, на старенького — оженив він мене, молоденького. Та й узяв жінку не до любові, не до любові, не до розмови, ані хліба спекти, ні між люди піти. «Та піди, сину, у Китайгород, у Китайгород та […]

То був ні день, ні ніч. Байрон То був ні день, ні ніч, бо сонце й місяць на небесах стояли в відстані далекій, в одних просторах і в однім часі. А на землі порожній день за обрій лише одна лежала проста стежка, неначе промінь сонячний або крик розпачу посеред пустелі. З одного боку в неї […]

Як приїхав братік та до сестриці в гості, та поставив кониченька та на жовтім помості. «Ой стій же ти, коню, та не тупай ногою, да покіль поговорю да я з рідною сестрою! Сестро моя, сестро, та перепеличенько, да чого почорніло да білеє личенько?» — «Ізсушили, брате, да все думки та гадки, да все думки та […]

Ой Канадо, Канадочко, Канадо-небого! зрадила ти з Буковини газду не одного. Ой Канадо, Канадочко, та й ти, Манітобо — живе в тобі руський нарід, як тая худоба. Ой Канадо, Канадочко — чого ж так зрадлива? не з одного ж господаря тут драба зробила. Ой тут в літі дні гарячі, а ночі студені — через те […]