Перстень Полікрата

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Та й за тучами громовими сонечко не сходить —за вражими ворогами мій милий не ходить. Та ой ви, тучі громовії, розійдіться різно —та прийди, прийди, мій миленький, хоч не рано-пізно. Та орав мій милий у ярині, та й став у толоці —виплакала карі очі за чотири ночі. Та й уже мені ті чотири та й […]

Чорна рілля заорана, гей, гей! чорна рілля заорана, і кулями засіяна, гей, гей! і кулями засіяна. Білим тілом зволочена, і кровію сполочена. Вітер віє по долині, лежить вояк на купині. Накрив очі китайкою, китайкою червоною. Ані труни, ані ями, ані вітця, ані мами. Ані кому задзвонити, ані кому затужити. Дзвонять коні копитами, а вояки острогами. […]

Десь гори зелені там море патлате. Там жінка вродлива сина вродила. Соками повний із хмелю землі, він виріс на горах високих, мов дуб, що Дунай заховав між гілля. Бурі із моря над сином літали, наче у вирій важкі журавлі; із крил своїх пера губили вони на луги; у перлах із дна океану ті пера були. […]

Ми молодість тверду і кучеряву складаємо, мов прапор, на лафетах. У куряві цілує очі слава, горять на небі кулі і комети. Змішалися, у куряві склубившись, статуї й люди перед арсеналом. Ми, на багнети сонце настромивши, виходимо нестримно і зухвало. Юрба в вертепах вулиць, наче повінь. З-під ратуші зриваються два леви, біжать в юрбу, толочать, брук […]

За полем поблискує смужка пшениці Дозріла – на соннім лісів рубежі; Колосся схиляється аж до межі В сумному шептанні: «А де мої жниці?» І жниці прийшли – молоді, міднолиці; В снопи кладучи колоски-сторожі, Зашастали глухо серпи, як ножі, І співи прадавні знялись, наче птиці. Там пісня пливе, і пливе в небеса, Крізь біле колосся проходить […]