Вогонь, вогонь, кров, кров і руїна!
Корт Реаль. «Облога Діу»
Все місто в полумʼї, як ти звелів, владико!
Всі крики …
Громадянська лірика
Всі твори
119 works in catalog
Діяти без вагань.
Старий девіз
Коли вже корабель, підтятий у бою,
Пливе назустріч смерті,
І звислі паруси втрачають міць свою,…
Вперед, юначе мій! Ступай же!
Андре Шеньє
Мерщій до Греції! Пора! Скоріше в путь!
Хай відомстить народ своїм катам, що …
Ubi defuit orbis*
I
Так, я перегорнув історію народів!
У книзі велич є, скорбота й грім походів.
І дух мій …
Вже стіл застелено, мій сину,
на нім — вершків спокійна білість,
і, глянь, кераміка на стінах
ще яскравіш заголубілась.
Будь …
Гей! Пограймося, синочку,
в королеву й короля!
Це твоє зелене поле.
Бо чиї ж іще поля?
Бач, голівку конюшина,
вгледівши …
Ваші списки
Зберіть власну добірку: Громадянська лірика
Додавайте твори до свого списку одним кліком і діліться ним за посиланням.
Рученьки дитячі,
рученьки благальні —
всіх долин владарки
повноправні.
Рученьки дитячі,
тягнетесь до грона,
і палають ягоди
червоно.
Стільники медами…
Ніженьки дитячі,
хто ж вас, босі, може
бачити й не взути
щиро й гоже!
Ніженьки маленькі,
об бруківку збиті,
сині …
Де жили в Тауантінсуйо
індіанці древні,
гімни й танці ми принесли
в гори ці пустельні.
Тут вогні живі палали,
завивали …
Ніхто ні хусточкою не махав,
і не казав ніхто «прощай»,
коли мій поїзд від лісів і трав
мене відвозив у …
Моя Україно, недоле моя,
була ж ти мені дорогою,
а нині тебе вже питаюся я,
ох, що ж ти зробила …
Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка,
Гарненько вкраду п’ятака —
Бо я було трохи не голе,
Таке …
Із хатини тії, що в гаю
Свої двері в порігу валила,
Гуди юність приніс я свою,
Де з «тубкому», неначе …
Сучасне місто лжеязиче
Мій дух відкинуло у тінь
За те, що небо вічно кличе
Його на дальню височінь;
А люд, …
І
Роботу мавши на увазі,
Зайшов я в хату по полях
І там з ноги на перелазі
Акацієву колку тяг,…
Коли ще не шумів найвищий дуб у лісі
І спав у дзеркалі небеснім теплий став,
То я, неначе пугач в …
I
Гуде великий город над рікою
і тягне воду із Дніпра,
а сонце йде дугою степовою
туди, де небо вічною …
І наострю твій слух, щоб, як озвуся,
Ти чув мій голос, наче грім із хмар…
І. Франко
1.
Ішов я …