Рученьки дитячі

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Іде за мною вслід блідий, кістлявий труп, Повсюдно, наче тінь – куди я не ступлю. Чи встану, чи вночі в постелі мертво сплю, Зі мною завжди він – живий, рухливий слуп. Він зачинив мене в тісний, залізний зруб, Перетворив мій світ в темницю без жалю, Здер почуття, чи я терплю, чи не терплю, Здушив і […]

Вкраїно дорога, я із твоїх долонь Зійшла у білий світ, де попіл і вогонь, Де землю підмела та перша, світова, І де війна взяла собі усі права, Взяла наш білий хліб і юність матерів, І виростали ми на чорнім сухарі. Солодкою була твоїх озер вода, То й не загнала в гріб ота лиха біда. Шовковими […]

Я був не з криці, не з заліза, не з бетону тоді, коли безправний без мети ходив, і люди українські пити й самогону мені давали, мов джерельної води. І там, де з праці кам’яніють в пальцях жили і висихає з горя слізне джерело, мене спочити люди часто садовили, а з торби все давали, що у […]

Папуга мій зелений і шафранний,папуга жовтий, як цвітінь весни,гаркаво так сказав мені «негарна»,розкривши дзьоб, що наче в сатани. Я не така, якби ж була негарна,негарна й матінка була б моя,негарне сонце бачила б у небі,негарний вітер слухала б здаля,вона б купалась у воді негарній,негарний був би й світ, що нам сія… Отой папуга жовтий і […]

Чи це ж тая криниченька, що голуб купався? Гей, гей, гей! Що голуб купався. Чи це ж тая дівчинонька, що я женихався? Гей, гей, гей! Що я женихався. Чи це ж тая криниченька, що я воду пив? Гей, гей, гей! Що я воду пив. Чи це ж тая дівчинонька, що я полюбив? Гей, гей, гей! […]