<p>Все довкола нас будує<br />свій світогляд. Так і двері.<br />Я на них удень дивлюся,<br />на прочинені й закриті,<br />а здається, бачу спини<br />жовті, ніби масть лисича.</p>
<p>Нащо ж люди їх зробили,<br />щоб у них в полоні бути?<br />Двері — це …</p>
<p>Одну я вбила в собі —<br />я ж її не любила!<br />Була вона квіткою<br />кактуса скеляного.</p>
<p>Була вона тим вогнем,<br />що не знає остуди.<br />За спиною і в ногах<br />небеса були в неї.</p>
<p>Вона не спускалася вниз<br />глянути в очі …</p>
<p>Яка ж дитина не бажає<br />танок на пагорбах водить?<br />Хто забаривсь — хай здоганяє,<br />за нами вгору хай біжить.</p>
<p>Ми повз кошари збігли з гуками<br />на гору, де такий прозор, —<br />і з піснею з’єднали руки,<br />і доли осіяв наш …</p>
<p>Рученьки дитячі,<br />рученьки благальні —<br />всіх долин владарки<br />повноправні.</p>
<p>Рученьки дитячі,<br />тягнетесь до грона,<br />і палають ягоди<br />червоно.</p>
<p>Стільники медами<br />повняться на диво.<br />Люди обминають<br />вас квапливо!</p>
<p>Рученьки дитячі,<br />наче тісто, білі.<br />Як до вас голівку<br />колос хилить!</p>
<p>Дві маленькі …</p>
<p>Ронда, ронда Аргентини<br />десь на тропіку скресає<br />і, спускаючись по ріках,<br />разом з ними виростає.<br />Обминає всі посіви,<br />поникає біля гаю.<br />Вирушаємо за сонця,<br />ідемо, коли смеркає…</p>
<p>Поминувши Ентре-Ріос,<br />мов тіка за виднокраї,<br />бо роз’єднується коло,<br />рветься натиском врожаю:<br />сім …</p>
<p>Шляхами зі Сходу на Захід,<br />як вої в залізних заставах,<br />шикуються в ронду сувору<br />стосот срібних пальм величавих.</p>
<p>Вони розбредуться гуртами,<br />як зорі чи вівці в отавах,<br />і знову ладнаються в ронду<br />окрилених пальм величавих.</p>
<p>Помежи тростин та бавовни,<br />по …</p>
<p>Острів Карібський та Сібоней,<br />пагін тендітний, підніжжя піщане, —<br />мов черепаха, лежить серед моря;<br />повний гаїв, де красуються пальми,<br />світлий в шерегах тростини,<br />темний од сейб величавих.</p>
<p>А королівські пальми дівують,<br />поміж землею зрісши та небом;<br />якось циклон їх потяг …</p>
<p>І. ВУЛКАН ОСОРОНО<br />Ти жбурляєш, гримкий вулкане,<br />сам у себе той град камінний!<br />Патріарше племен великих!<br />Найстаріший пастух рівнини!<br />Ти — застиглий стрибун, що раптом<br />зупинився посеред бігу;<br />сяйвом сліпиш ти індіанців,<br />дикий олень, біліший снігу.</p>
<p>Славо наша, вулкане Півдня,…</p>