Завжди терновий вінець
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Завжди терновий вінець
буде кращий, ніж царська корона.
Завжди величніша путь
на Голгофу, ніж хід тріумфальний.
Так одвіку було
й так воно буде довіку,
поки житимуть люди
і поки ростимуть терни.
Але стане вінцем
лиш тоді плетениця тернова,
коли вільна душею людина
vпо волі квітчається терном,
тямлячи вищу красу,
ніж та, що кричить на майданах:
“Гей, хто до мене? Ходіть,
я кожному в руки даюся”.
Путь на Голгофу велична тоді,
коли тямить людина,
нащо й куди вона йде,
не прагнучи інших тріумфів,
знаючи іншу величність,
ніж ту, що на троні гукає:
“Я з ласки Бога цариця,
бо, гляньте, — сиджу на престолі!”
Хто ж без одваги й без волі
на путь заблукався згубливу,
плачучи гірко від болю,
дає себе тернові ранить,
сили не маючи стільки,
аби від тернів боронитись, —
Боже, пожальсь тої крові,
що марно колючки напоїть!
Ліпше б вона на обличчі
краскою втіхи заграла,
очі комусь звеселяючи
десь на невинному святі.
Запрошуємо вас до прочитання глибокої та філософської поезії Лесі Українки про справжню велич, внутрішню свободу й життєві вибори. Цей твір змушує задуматися над одвічними цінностями та ціною людських прагнень. Відкрийте для себе неперевершену українську класику.
Обговорення (0)