<p>Одну я вбила в собі —<br />я ж її не любила!<br />Була вона квіткою<br />кактуса скеляного.</p>
<p>Була вона тим вогнем,<br />що не знає остуди.<br />За спиною і в ногах<br />небеса були в неї.</p>
<p>Вона не спускалася вниз<br />глянути в очі …</p>
<p>Маю надійну долю<br />й долю буремну;<br />перша — наче троянда,<br />друга — мов терня.</p>
<p>Втратила я чимало,<br />зберігши ревно<br />долю свою надійну<br />й долю буремну;</p>
<p>досить іще і крові,<br />і зажури в мене.<br />Яка ж кохана троянда<br />й любляче терня!…</p>
<p>Вчителька чиста була. І казала, що учні<br />мусять сумління свого не сплямити, й сади<br />мають плекати, й вивчати пісні милозвучні,<br />світлу оливу тримати, щоб світло нести.</p>
<p>Вчителька бідна була. Рано звідала муки.<br />Темні спідниці носила, багатим чужа.<br />Не надівала ніколи …</p>
<p>Спи, засни, мій володарю,<br />без тривоги, без страху,<br />хоч не спить у мене серце —<br />не спочину в ніч глуху.</p>
<p>Спи, засни, хай легшим буде<br />твоє дихання вві сні<br />за травинку й за шовкову<br />світлу нитку на руні.</p>
<p>Спить в …</p>