Всі наші сльози тугою палкою
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Всі наші сльози тугою палкою
Спадуть на серце, – серце запалає…
Нехай палає, не дав спокою,
Поки душа терпіти силу має.
Коли ж не стане сили, коли туга
Вразить украй те серденько замліле,
Тоді душа повстане недолуга,
Її розбудить серденько зболіле,
Як же повстане – їй не буде впину,
Заснути знов, як перш, вона не зможе,
Вона боротись буде до загину:
Або загине, або переможе.
Або погибель, або перемога –
Сі дві дороги перед нами стане…
Котра з сих двох нам судиться дорога?
Дарма! повстанем, бо душа повстане.
Так, плачмо, браття! мало ще наруги.
Бо ще душа терпіти силу має;
Хай серце плаче, б’ється, рветься з туги,
Хай не дає спокою, хай палає!
Пориньте у глибину незламного духу разом із глибокою поезією Лесі Українки. Цей твір вражає своєю силою, емоційною напругою та закликом до одвічної боротьби. Відчуйте біль і жагу до перемоги через кожне поетичне слово.
Обговорення (0)