Філософська лірика

Скажи мені в чому ти певен
Як сніг порошить?
Відлуння розгублене в рамі дзеркальній
Тобою стати волить.

Скажи мені де …

Несе вітер легке пірʼя
У Великий у Каньон
А поет, на схилі, марно,
Ловить гуркотіння тон.

Але гуркоту не чутно.…

Поснули Шпилі.
Здрімнули
Жалі.
Мов хворе,
Спить море
Просторе
В імлі.
Що це? — Шепіт
Зусібіч,
Млосний трепет –
Дише …

Діяти без вагань.
Старий девіз

Коли вже корабель, підтятий у бою,
Пливе назустріч смерті,
І звислі паруси втрачають міць свою,…

Вперед, юначе мій! Ступай же!
Андре Шеньє

Мерщій до Греції! Пора! Скоріше в путь!
Хай відомстить народ своїм катам, що …

Лиши мене в …

Ubi defuit orbis*

I

Так, я перегорнув історію народів!
У книзі велич є, скорбота й грім походів.
І дух мій …

Все довкола нас будує
свій світогляд. Так і двері.
Я на них удень дивлюся,
на прочинені й закриті,
а здається, …

Застрягло у моєму горлі слово —
і не позбудусь, не звільнюсь від нього,
хоча воно в мені пульсує кров’ю,
бо …

Химерна країно,
ти — край небуття,
мов янгол, легка,
ледь помітна здаля,
як водорость, темна,
мов сокіл, ясна,
одвічна й …

Мій індіанине, мій хлопче,
як ти в журбі, приляж на землю,
так само припадай до неї,
як будеш радістю обнятий.…

Одну я вбила в собі —
я ж її не любила!
Була вона квіткою
кактуса скеляного.

Була вона тим вогнем,…

Ця тужна вода боязлива,
неначе дитятко кволе,
слабіє до того, як впасти
на доли.

Примовкли дерева й вітер,
і в …

Вечірній час — він заливає
своєю кров’ю гори.
Страждає хтось під цю годину,
якась втрачає, й горе
у цьому присмерку …

Важко підперши тверде підборіддя рукою,
згадує думний Мислитель могилу і плоть,
голий встає перед власною долею злою,
любить красу, та …

Маю надійну долю
й долю буремну;
перша — наче троянда,
друга — мов терня.

Втратила я чимало,
зберігши ревно
долю …

А тепер опусти мені, боже, вії
і вуста заморозь мені,
бо сказані всі слова
і зайвими стали години і дні.…

Має крильми на вітрі, полем ходить порану,
сяє сонцем у небі, оживляє гаї.
Це ж її не прогнати, наче думку …