Країна небуття
Ґабріела Містраль
Перекладач: Сергій Борщевський
Химерна країно,
ти — край небуття,
мов янгол, легка,
ледь помітна здаля,
як водорость, темна,
мов сокіл, ясна,
одвічна й нещасна
країно моя.
Гранат не росте в ній,
жасминів нема,
десь небо поділось
і сині моря.
Не знала й не знаю,
як зветься вона:
в краю безіменнім
вмиратиму я.
Не йшла я мостом,
у човні не пливла,
не знаю, це острів якийсь
чи земля:
її не шукала,
її не знайшла.
Ти схожа на казку,
що в серці жива,
далека, як мрія,
близька, мов ява.
Ти — край, де живу
і вмиратиму я.
Цей край народився
з мого відчуття,
з країв, які мала
і втратила я,
з істот, що назавжди
пішли із життя,
з усього, що втримати
я не змогла.
Я втратила гори,
де спокій знайшла,
сади золоті,
де привільно жила,
мої острови,
де тростина росла:
їх тіні зрослися
в одне почуття,
створивши для мене
цей край небуття.
З гривастих хмарин,
що пливуть навмання,
із тихих зітхань
і блукань без пуття
нарешті окреслилась
доля моя:
в краю безіменнім
вмиратиму я.
