<p>Химерна країно,<br />ти — край небуття,<br />мов янгол, легка,<br />ледь помітна здаля,<br />як водорость, темна,<br />мов сокіл, ясна,<br />одвічна й нещасна<br />країно моя.</p>
<p>Гранат не росте в ній,<br />жасминів нема,<br />десь небо поділось<br />і сині моря.<br />Не знала й не …</p>
<p>Усе на вустах гірчить у мене<br />так, наче сльоза розлита:<br />щоденна їжа і пісня,<br />і навіть молитва.</p>
<p>По тому, як стала любов мовчанням,<br />я знаю одне:<br />ллю сльози, що їх мені ти залишив,<br />лишивши мене.</p>
<p>То через сльозу гарячу<br />я …</p>
<p>Я по краплині вся виходжу з тебе.<br />Тече лице нечутно мов олія;<br />стікають руки, наче кульки ртуті,<br />зникають ноги, що немовби з пилу.</p>
<p>Все йде від тебе, йде від нас неспинно!</p>
<p>І голос мій тече, що був для тебе<br />колись …</p>
<p>Мала я в серці своєму,<br />щирим зігрівши теплом,<br />білий, як рисове зерня,<br />крихітний, ніжний бутон.</p>
<p>Я ж його в серці леліла,<br />гарно було нам обом, —<br />оберігала від спеки,<br />гріла в негоду теплом.</p>
<p>Він виростав, розвивався,<br />думала — щастя прийшло;…</p>
<p>Я не хочу, щоби донька<br />в мене ластівкою стала;<br />це б вона здіймалась в небо<br />і на мату не сідала;<br />це б вила гніздо під дахом,<br />а її кіс я не чесала.<br />Я не хочу, щоби донька<br />в мене ластівкою …</p>
<p>З плоті власної, клубочку,<br />я сплела тебе в собі,<br />мій клубочку холодненький,<br />пригорнись до мене й спи.</p>
<p>Спить куріпка в конюшині,<br />тишу слухає вві сні:<br />подих я затамувала,<br />пригорнись до мене й спи!</p>
<p>Бач, гойдається травинка,<br />радість сповнює її,<br />не …</p>
<p>— Всі ми будемо королевами, —<br />
так повторювали ми влад:<br />
Іфігенія, й Росалія,<br />
і Лусіла, і Соледад.</p>
<p>У долині Елькі, що замкнули<br />
верховини, шпилі, вулкан,<br />
розбуялий вогнем червоним,<br />
як розквітлий мак і шафран,<br />
ми повторювали завзято<br />
слово істинне, без оман:…</p>
<p>Гей! Пограймося, синочку,<br />в королеву й короля!<br />Це твоє зелене поле.<br />Бо чиї ж іще поля?<br />Бач, голівку конюшина,<br />вгледівши тебе, схиля.<br />Це твоя уся долина.<br />Бо чия ж іще земля?</p>
<p>Це для тебе з цвіту яблунь<br />мед визбирує бджола.…</p>
<p>Ніженьки дитячі,<br />хто ж вас, босі, може<br />бачити й не взути<br />щиро й гоже!</p>
<p>Ніженьки маленькі,<br />об бруківку збиті,<br />сині від морозу,<br />брудом вкриті!</p>
<p>Люди йдуть байдужі,<br />як їм зрозуміти:<br />де пройшли ви, — сходять<br />світлі квіти.</p>
<p>Де з малої …</p>