Вмерло море якоїсь ночі —
у тісних берегах зібгалось,
наче зморщилася накидка,
що пожбурена геть недбало.
Як хмільний альбатрос ширяє,…
Вмерло море якоїсь ночі —
у тісних берегах зібгалось,
наче зморщилася накидка,
що пожбурена геть недбало.
Як хмільний альбатрос ширяє,…
Заради сплячої дитини, яку я несу, мій крок зробився сторожким, а серце стало віруючим відтоді, як несе в собі …
Свою плоть колишу я,
колишу свого сина,
перемелюю всесвіт
почуттями рвучкими.
Тільки всесвіт, роздертий
пориванням пестливим,
повертається — бачу
білувату …
Для чого ти прийшов? Ніхто не полюбить тебе, хоч ти вродливий, сину мій. Хоч ти всміхаєшся, …
Заради сплячої дитини, яку я несу, мій крок зробився сторожким, а серце стало віруючим відтоді, як несе в собі …
I
Була моя мати маленька,
як м’ята або як травина;
і тінь свою власну на речі
їй важко було відкидати.…
Все довкола нас будує
свій світогляд. Так і двері.
Я на них удень дивлюся,
на прочинені й закриті,
а здається, …
Мозолисті руки — схожі
на звірят чи на молюсків,
кольору землі, чи гною,
чи вогню, чи саламандри
спеченої, — опадають…
Я відчуваю: тане моє серце,
неначе віск, у ніжному томлінні;
і кров моя вже на вино не схожа —
тече …
Додавайте твори до свого списку одним кліком і діліться ним за посиланням.
Відчиняю своє серце, щоб зайти
Всесвіт міг, як водоспад палющий.
День новий приходить — його з’ява
зупиняє подих мій.
Я …
Тануть гори й пасовища,
повертається червоне
в свою кузню сонце; гаснуть
всього світу шуми й дзвони.
Розпливаються дерева,
сад неначе …
Зимове дерево на тлі небес,
як силует Еразма з Роттердаму,
суворе й лицарське, шрам біля шраму,
і світло мислі, паче …
На фоні неба чистого рукою
мигдаль я обтинаю. Ось торка
галузка, мов коханого щока,
з невкірністю і пристрастю прудкою.
Так …
Прощай, о земле золота,
немов осяяння, — два роки
ти милувала зір мені,
сходила я твої дороги.
І ось лишаю …
Вмерло море якоїсь ночі —
у тісних берегах зібгалось,
наче зморщилася накидка,
що пожбурена геть недбало.
Як хмільний альбатрос ширяє,…
Квітко мужності одвічна,
золота моя лелітко,
не з землі, стопелюсткова,
ти ростеш, вогненна квітко.
Квітку цю дарують радо
у купальську …
Застрягло у моєму горлі слово —
і не позбудусь, не звільнюсь від нього,
хоча воно в мені пульсує кров’ю,
бо …
Я хочу йти до старого,
що маяк догляда на скелі;
вуста — солоні, як хвиля,
в зіницях — провалля темне.…
Надаремно бузок садовить
чи підрізає азалії
й набирає воду у відра,
що лице її віддзеркалює.
В одному відрі не бачить…
Співаю, що любив ти, мій талане,
щоб ти прийшов і слухав, мій талане,
щоб пригадав задавнене й недавнє,
о тінь …
Північ лагідна й мила.
Чую — пульсує сік
у стеблах трояндових до бутонів.
Чую — горять
королівського тигра смуги,
спати …
Опис автора поки що відсутній.