Ґабріела Містраль

Море хвилі свої без ліку
колише, дивне.
Слухаю лагідне море,
колишу дитину.

Вітер-мандрівець опівніч
колише пшеницю.
Слухаю вітер ласкавий,
колишу …

З плоті власної, клубочку,
я сплела тебе в собі,
мій клубочку холодненький,
пригорнись до мене й спи.

Спить куріпка в …

— Всі ми будемо королевами, —
так повторювали ми влад:
Іфігенія, й Росалія,
і Лусіла, і Соледад.

У долині Елькі, …

Світила — це ронди хлопчачі,
що грають, на землю зорять…
Колосся — це танці дівчачі,
що грають, хвилюючи гладь…

Так, …

Я просила в стиглої пшениці,
щоб у хлібі він не вчув гіркоти,
і вино просила я, щоб звідав
він не …

Ти облік ведеш всім людям,
стара пройдисвітко Смерте,
синочка мого малого
не стрінь на шляху своєму.

Ти молоком смакуєш,
п’єш …

Днів тринадцять-п’ятнадцять минуло —
цуценята розплющили очі
і побачили світ цей великий,
відчуваючи радість і острах.
І живіт материнський уздріли,…

Яка ж дитина не бажає
танок на пагорбах водить?
Хто забаривсь — хай здоганяє,
за нами вгору хай біжить.

Ми …

Вже стіл застелено, мій сину,
на нім — вершків спокійна білість,
і, глянь, кераміка на стінах
ще яскравіш заголубілась.

Будь …

Вже ніч взялася виповняти
пітьмою все навкруг по вінця,
і нам пора вертать до хати
вслід за архангелом і вівцями.…

Мій хлопчику, ти так злякався
Води, що я тобі даю,
та твій переляк з того щастя,
з яким спадає водоспад!…

Я там, де вже мене немає,
в Анауаці срібно-синім;
я при його убогім світлі
причісую дитя руками.

Дитина на моїх …

Гей! Пограймося, синочку,
в королеву й короля!
Це твоє зелене поле.
Бо чиї ж іще поля?
Бач, голівку конюшина,
вгледівши …

Каже дівчинка кульгава:
— Як же танцювать мені? —
Ми на те сказали: — Серце
у танок мерщій пусти…

Тут …

Мамо, ти мене цілуєш,
та стократ цілую я,
не злічити тих цілунків,
повних світлого чуття…

Сяде бджілка на лілею,
крильця …

Рученьки дитячі,
рученьки благальні —
всіх долин владарки
повноправні.

Рученьки дитячі,
тягнетесь до грона,
і палають ягоди
червоно.

Стільники медами…

Ніженьки дитячі,
хто ж вас, босі, може
бачити й не взути
щиро й гоже!

Ніженьки маленькі,
об бруківку збиті,
сині …

Істаксіуатль шле мені світання,
дивиться згори на мій дім — і знову
біля ніг її від зачарування,
від її краси …