Пригорнись до мене

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Відчиняю своє серце, щоб зайтиВсесвіт міг, як водоспад палющий. День новий приходить — його з’явазупиняє подих мій. Я співаю, як печера, повна сяйва,я співаю день новий. Втрачена й повернута краса яскрава,через те покірно жду я на узбоччі,не приймаючи й не даючи нічого,доки не втече Горгона ночі.

IБула моя мати маленька,як м’ята або як травина;і тінь свою власну на речіїй важко було відкидати. Земля її ніжно любилаза легкість і злагоду в серці,за те, що вона усміхаласьдо ниви — чи горе, чи радість. Любили її немовлята,і старці, і трави, і світло,що завжди за вродою тужитьі їй поклоняється завжди. Любов через неї з’явиласьнепоказна — […]

На білі дуги сніжних, високих гір схиляються вечірні зорі, і бір гуде, неначе туркіт давніх лір, похованих в снігах історій. А серце в мене ниє, гіркне і болить, когось чекаючи з учора, але не хоче уважати навіть ні на мить, про що туркоче бір на горах. І я хоч і не знаю, відки повійне із-за […]

Я знов ходжу з уявою важкою, затримуючи думам хід, яка обкинута кругом косою, немов Чумацьким Шляхом світ. Я знов люблю царівну русокосу, яку стрічають квітки та трава, вона ж, поцілувавши тільки розу, ховається за дерева і не турбується, чи крик зозулі долине до її двора, чи хтось там похитнувся, мов від кулі, від дівчини ще […]

Де не глянь, печальна всюди Наша Білорусь. Янка та Симонка – люди, Птиці – шпак та гусь. Поле – гори та каміння, Чорні валуни. Сіножать – одне коріння, Пні та купини. Хоч працюй несамовито, Ця невдячна рінь З кукілями родить жито, З ріпаком – ячмінь. Тут садочків не видати; Скрізь одноманіть. Лиш берізка біля хати […]