Руки робітників
Ґабріела Містраль
Перекладач: Дмитро Павличко
Мозолисті руки — схожі
на звірят чи на молюсків,
кольору землі, чи гною,
чи вогню, чи саламандри
спеченої, — опадають
втомлені вони і знову
піднімаються в роботі.
Без упину місять глину,
чи товчуть гірке каміння,
чи перебирають струни
конопель, чи йдуть за плугом,
їх ніхто не бачить, тільки
нива чародійна бачить.
Уподібнені ті руки
молотам — не власним душам —
і біжать вони, як стадо
ящірок, та стануть голі,
наче дерево Адама,
без гілок своїх розкішних.
Бачу, як вони шугають
біля ткацького верстата,
як опалюються в печах;
їх відкритими ковадло
залишає; вони міцно
зерна струмінь затискають.
Їх я бачила на шахті,
в голубій каменоломні,
на човнах вони за мене
веслували й домовину
вимайструють мені вдатну,
хоч мене не обіймали.
Тчуть і тчуть вони щоліта
свіже полотно, як воду;
вовну чешуть і бавовну
на нитки прядуть неквапно;
в одязі героїв славних,
в сорочках дітей співають.
Сплять вони, важущі й зморні,
розцятковані синцями;
батько Зодіак щоночі
на Вагу кладе їх ніжно.
В сні вони рови копають
чи рубають далі трощу.
Їх тому господь тримає
у своїх руках до ранку.
