Заради сплячої дитини, яку я несу, мій крок зробився сторожким, а серце стало віруючим відтоді, як несе в собі таємницю.
Мій голос ніжний, як сурдина любові, і це тому, що боюся розбудити малятко.
Очима шукаю тепер в обличчях душевний …
Мозолисті руки — схожі
на звірят чи на молюсків,
кольору землі, чи гною,
чи вогню, чи саламандри
спеченої, — опадають
втомлені вони і знову
піднімаються в роботі.
Без упину місять глину,
чи товчуть гірке каміння,
чи перебирають струни
конопель, чи …
Мій індіанине, мій хлопче,
як ти в журбі, приляж на землю,
так само припадай до неї,
як будеш радістю обнятий.
Почуєш дивовижні речі
під барабан землі своєї;
почуєш вибухи багаття,
що прагне до небес дістатись,
почуєш пошум рік широких,
громи …
Ця тужна вода боязлива,
неначе дитятко кволе,
слабіє до того, як впасти
на доли.
Примовкли дерева й вітер,
і в тиші оцій незвичайній
повільно падають сльози
печальні.
А небо, як серце безмежне,
відкрилось в гіркоті безмовно.
Не дощ, а кров …
В холодну нішу люди твоє поклали тіло,
а я тебе сховаю на тихому осонні.
Я мала б теж заснути — вони не зрозуміли, —
й лежати біля тебе в підземному полоні.
Тебе я поховаю, як сонце стане низько, —…