<h3>Ніжність</h3>
<p>Заради сплячої дитини, яку я несу, мій крок зробився сторожким, а серце стало віруючим відтоді, як несе в собі таємницю.</p>
<p>Мій голос ніжний, як сурдина любові, і це тому, що боюся розбудити малятко.</p>
<p>Очима шукаю тепер в обличчях душевний …</p>
<p>Мозолисті руки — схожі<br />на звірят чи на молюсків,<br />кольору землі, чи гною,<br />чи вогню, чи саламандри<br />спеченої, — опадають<br />втомлені вони і знову<br />піднімаються в роботі.</p>
<p>Без упину місять глину,<br />чи товчуть гірке каміння,<br />чи перебирають струни<br />конопель, чи …</p>
<p>Мій індіанине, мій хлопче,<br />як ти в журбі, приляж на землю,<br />так само припадай до неї,<br />як будеш радістю обнятий.</p>
<p>Почуєш дивовижні речі<br />під барабан землі своєї;<br />почуєш вибухи багаття,<br />що прагне до небес дістатись,<br />почуєш пошум рік широких,<br />громи …</p>
<p>Ця тужна вода боязлива,<br />неначе дитятко кволе,<br />слабіє до того, як впасти<br />на доли.</p>
<p>Примовкли дерева й вітер,<br />і в тиші оцій незвичайній<br />повільно падають сльози<br />печальні.</p>
<p>А небо, як серце безмежне,<br />відкрилось в гіркоті безмовно.<br />Не дощ, а кров …</p>
<h3>I</h3>
<p>В холодну нішу люди твоє поклали тіло,<br />а я тебе сховаю на тихому осонні.<br />Я мала б теж заснути — вони не зрозуміли, —<br />й лежати біля тебе в підземному полоні.</p>
<p>Тебе я поховаю, як сонце стане низько, —…</p>