Зібралися всі бурлаки

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Та й за тучами громовими сонечко не сходить —за вражими ворогами мій милий не ходить. Та ой ви, тучі громовії, розійдіться різно —та прийди, прийди, мій миленький, хоч не рано-пізно. Та орав мій милий у ярині, та й став у толоці —виплакала карі очі за чотири ночі. Та й уже мені ті чотири та й […]

Ой у городі роман-зілля, Просить Ганнуся на весілля. Ой просить, просить, кланяється, Ще й слізоньками вмивається. Ще й слізоньками вмивається, Бо до Микити збирається.

— Ой ти, дівчино — червона калина, як мені на тебе дивитися мило; як ідеш, дівчино, зрання по воду — не надивлюся на твою вроду; не так по воду, як ідеш з водою — і сам я не знаю, що буде зо мною. Ой ти, дівчино, чорнобрива-пишна — чом ти до мене з вечора не […]

Ой за річкою та й за Синюхою та виросли ожини; «Гей, давай, давай, батьку, переміни, бо далебі, загинемі!» — «Гей, не річ моя, славні запорожці, переміни давати, гей, просіть собі, славні запорожці, цариці заплати!» Гей, дала, дала славним запорожцям та цариця заплату, що понабивали на ноги кайдани, дали в руки лопату. Що понабивали на ноги […]

Ой чи воля, чи неволя — ой ніхто не знає мого горя. В мене горе не якеє — ой та в мене горе великеє! З горя ніженьки не ходять — ой та ручки ділечка не роблять. Ой піду ж я у садочок — ой та щипать-рвати ягідочок. Ой чи рвала, чи не рвала — ой […]