Жито, мамцю

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Ой да світи, місяць, ой да світи, ясний, гей, ще й полуночная зоря! Ой та й просвіти ж ти милому дорогу, гей, куди милий уїжджа! Милий уїжджає, мене покидає, гей — остаюся я сиротою. Ой да сиротою, та ще й не простою, гей — ні дівкою, ні вдовою, ні дівкою, ні вдовою — покриткою молодою, […]

Недавно з тобою ми стрілись; вела ти Палку суперечку зі мною тоді. Тобі – визнаю – довелося страждати, І втіхи зазнати, і жити в біді. Коли долітає до мене в зітханні Твій біль, наче блиск у вечірній ясі, Коли в твої очі вдивляюсь, о пані, То бачу, що ти не така, як усі. Вид мужній, […]

Знову Біблія літа розкрила Сторінки заколосених піль. Легкий вітер напружує крила Гнати леготом золото хвиль. Все забув: мої смутки і скрути, Мої грішні, бездушні слова, — Тут, на царині, Книгою Рути Розгортаються справжні жнива. Про святий пророкуючи голос, Про Месію над морем пшениць, Тут дзвенить обітницею колос, Під косою схиляючись ниць. Можна смерть лише смертю […]

Ой чи воля, чи неволя — ой ніхто не знає мого горя. В мене горе не якеє — ой та в мене горе великеє! З горя ніженьки не ходять — ой та ручки ділечка не роблять. Ой піду ж я у садочок — ой та щипать-рвати ягідочок. Ой чи рвала, чи не рвала — ой […]

Сонце сходить, і кричать в гаю сороки, аж гора розчервонілася одна понад яром диким та таким глибоким, що і крик юнацький не досяг би дна. Рухає хмаринку ранній легіт тиху так, щоб не схлюпнути в яр і блиск, і плач, ніби полум’я свічі веде на книгу, стримуючи подих в келії читач. І прозорість стигне у […]