Ой за гаєм, гаєм

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Ой на гору козак воду носить —Дівчинонька козаченька просить:«Козаченьку, мій соболю,Возьми мене із собою, Помандрую я з тобою!»Не сама ж я по садочку ходила —Миленького за рученьку водила, Цілувала-милувала,До серденька пригортала —Я ж думала, що він буде мій! А мій милий та й на гору на круту —А я його оченьками проведу,Оченьками каренькими, Брівоньками рівненькими,Слізоньками […]

Як друга вірного, тебе я покликаю, Але не чуть луни з-за гір; Лише зозулі, як у дзвін тугий, зітхають Та, мов залізом, стогне бір… Далекий бір на березі в добу гарячу, Де Дніпр у степ, як лом, гримить; На зрубаній акації я ледь не плачу, Бо в даль далеку зве блакить… Такі-то в тебе коси […]

Туга стінами стояла на могилах, як тумани перед світом; мати сивата там до сина говорила… бо пололи разом жито: «Чом, сину, зажурився, ніби вечір похилився, аж од хмари, аж од лану на могили та церкви, на яри… в ріку криваву, що полоще черепи і кістяки, наче криги, биті, ламані шматки?» «Мила ненько, біла вишне! Снився […]

Ой пущу я кониченька в саду, а сам піду к отцю на пораду. Отець мій по садочку ходить, за поводи кониченька водить. «Ой на, сину, коника, не гайся, щоб ти од того війська не зостався!» Військо йде, короговки мають, попереду музиченьки грають. Ой пущу я кониченька в саду, а сам піду к неньці на пораду. […]

Я з ним зустрілась на стежці.Вода туманіла снамиі не розкрились троянди —та квітла душа вогнями.І ось у бідної жінкилице омите сльозами! Виводив пісню веселубезжурними він устами,поглянув — і став чарівнимтой спів, що звучав між нами.І я зрозуміла — стежкаведе за мріями-снами.І ось на зорі алмазнійлице омите сльозами! Мій погляд взявши з собою,пішов удаль із піснями…За […]