Ой за гаєм, гаєм

Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким —
там орала дівчинонька воликом чорненьким.

Орала, орала — не вміла гукати,
та й найняла козаченька на скрипочку грати.

Козаченько грає, бровами моргає —
вража його мати знає, на що він моргає:

чи на мої воли, а чи на корови,
чи на моє біле личко, чи на чорні брови?

Воли та корови усі поздихають —
біле личко, чорні брови повік не злиняють!