<p>Папуга мій зелений і шафранний,<br />папуга жовтий, як цвітінь весни,<br />гаркаво так сказав мені «негарна»,<br />розкривши дзьоб, що наче в сатани.</p>
<p>Я не така, якби ж була негарна,<br />негарна й матінка була б моя,<br />негарне сонце бачила б у небі,…</p>
<p>Від погляду твого стаю сяйною,<br />вродливою, як від роси — трава.<br />І завтра дивуватись буде мною<br />тростина біля річки, як жива.</p>
<p>Мені своїх колін огрублих сором<br />і сором уст печальних, але ти<br />прийшов і дивишся жадливим зором,<br />немовби кличеш сонце …</p>