Красо України, Подолля!
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало!
Онде балочка весела,
В ній хороші, красні села,
Там хати садками вкриті,
Срібним маревом повиті,
Коло сел стоять тополі,
Розмовляють з вітром в полі.
Хвилюють лани золотії,
Здається, без краю, — аж знову
Бори величезні, густії
Провадять таємну розмову.
Он ярочки зелененькі,
Стежечки по них маленькі,
Перевиті, мов стрічечки,
Збігаються до річечки,
Річка плине, берег рвучи,
Далі, далі попід кручі…
Красо України, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало!..
Пориньте у дивовижну атмосферу української природи через поезію Лесі Українки. Цей твір вражає своєю мальовничістю, легкістю та щирою любов’ю до рідного краю. Відчуйте красу подільських ланів, річок та садів разом із класичною українською літературою.
Обговорення (0)