Давня весна
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: “Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна”.
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Tого дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.
Пориньте у світ проникливої лірики Лесі Українки та відчуйте атмосферу пробудження природи крізь призму особистих переживань авторки. Ця зворушлива поезія нагадує про те, що справжня краса і надія можуть знайти людину навіть у найскрутніші хвилини. Відкрийте для себе один із найщиріших віршів української класики.
Обговорення (0)