<p>Я відчуваю: тане моє серце,<br />неначе віск, у ніжному томлінні;<br />і кров моя вже на вино не схожа —<br />тече неквапно, мов густа олія;<br />і чую, що життя моє тікає<br />подібно до газелі — мовчки й ніжно.…</p>
<p>Мій індіанине, мій хлопче,<br />як ти в журбі, приляж на землю,<br />так само припадай до неї,<br />як будеш радістю обнятий.</p>
<p>Почуєш дивовижні речі<br />під барабан землі своєї;<br />почуєш вибухи багаття,<br />що прагне до небес дістатись,<br />почуєш пошум рік широких,<br />громи …</p>
<p>Усе на вустах гірчить у мене<br />так, наче сльоза розлита:<br />щоденна їжа і пісня,<br />і навіть молитва.</p>
<p>По тому, як стала любов мовчанням,<br />я знаю одне:<br />ллю сльози, що їх мені ти залишив,<br />лишивши мене.</p>
<p>То через сльозу гарячу<br />я …</p>