Лірика

Зоряне небо в метрі над нами
Вказує шлях, куди нам іти.
Зоряне небо світить ночами
І очі твої штовхає у …

Зоряне небо в метрі над нами
Вказує шлях, куди нам іти.
Зоряне небо світить ночами
І очі твої штовхає у …

Зоряне небо в метрі над нами
Вказує шлях, куди нам іти.
Зоряне небо світить ночами
І очі твої штовхає у …

Поснули Шпилі.
Здрімнули
Жалі.
Мов хворе,
Спить море
Просторе
В імлі.
Що це? — Шепіт
Зусібіч,
Млосний трепет –
Дише …

Вогонь, вогонь, кров, кров і руїна!
Корт Реаль. «Облога Діу»

Все місто в полумʼї, як ти звелів, владико!
Всі крики …

Діяти без вагань.
Старий девіз

Коли вже корабель, підтятий у бою,
Пливе назустріч смерті,
І звислі паруси втрачають міць свою,…

Вперед, юначе мій! Ступай же!
Андре Шеньє

Мерщій до Греції! Пора! Скоріше в путь!
Хай відомстить народ своїм катам, що …

Лиши мене в …

Понад шістсот списів було зламано, билися піші й кінні, через барʼєр, мечами та списами, і ні ті, що боронилися, ані …

Ubi defuit orbis*

I

Так, я перегорнув історію народів!
У книзі велич є, скорбота й грім походів.
І дух мій …

Все довкола нас будує
свій світогляд. Так і двері.
Я на них удень дивлюся,
на прочинені й закриті,
а здається, …

I
Була моя мати маленька,
як м’ята або як травина;
і тінь свою власну на речі
їй важко було відкидати.…

Мозолисті руки — схожі
на звірят чи на молюсків,
кольору землі, чи гною,
чи вогню, чи саламандри
спеченої, — опадають…

Прощай, о земле золота,
немов осяяння, — два роки
ти милувала зір мені,
сходила я твої дороги.

І ось лишаю …

На фоні неба чистого рукою
мигдаль я обтинаю. Ось торка
галузка, мов коханого щока,
з невкірністю і пристрастю прудкою.

Так …

Зимове дерево на тлі небес,
як силует Еразма з Роттердаму,
суворе й лицарське, шрам біля шраму,
і світло мислі, паче …

Відчиняю своє серце, щоб зайти
Всесвіт міг, як водоспад палющий.

День новий приходить — його з’ява
зупиняє подих мій.

Я …

Я відчуваю: тане моє серце,
неначе віск, у ніжному томлінні;
і кров моя вже на вино не схожа —
тече …