Турнір короля Іоанна

Понад шістсот списів було зламано, билися піші й кінні, через барʼєр, мечами та списами, і ні ті, що боронилися, ані ті, що нападали, не вчинили нічого суперечного взаємній повазі; це подвійно прославило великі турніри. На останньому з них дворянин на імʼя де Фонтен, шурин Шандіу, головного прево маршалів, дістав смертельну рану; а ще на другому Сент-Обен, інший дворянин, поліг від удару списа.
Стародавня хроніка

Гей, стайничий,
Дай коня,
Бій нас кличе
Цього дня.
І знаменне
Щастя в мене,
Як в стремено
Стану я.

Мчи, гнідане,
Звідсіля,
Хай погляне
Вся земля,—
Буде зрана
Битва звана
З Іоанна
Короля.

Хай бурмило
Кармеліт
Ллє чорнило
Много літ;
Хай білиця
Йде журиться:
Їй молиться
За весь світ.

Нам, дворянам,
Сурма гра,
Ми й нагрянем,
Бо пора;
В битві й слава,
Тож забава
Ця кривава —
Наша гра.

Чом нам криться?
Геть з домка!
Вкрила крицю
Ржа їдка.
Так зробила
Вража сила
Мотовило
Із клинка.

Онде місто —
Шум гостріш —
Встало млисто
З роздоріж,
І в безмежжі
Дахи й вежі,
А кортежі
Це — Париж!

Маю зброю —
Напролом!
Хто зі мною?
І притьмом
Валять валом
Небувалим
І тривалим
Всі гуртом.

Мати Божа,
Гарно як!
Днина гожа,
Я, вояк,
Тут не проти
Всіх бороти
Із охоти
Жити всмак!

Танці, співи,
Крики й гам,
Люд щасливий
Тут і там.
Всюди свято!
Лиць багато,
Важкувато
І дахам!

Що ж то буде?
Шум і свист.
Сунуть люди
З передмість.
Запрудили
Луки й схили,
Геть укрили
Новий міст.

Є відкритий
Лувр лишень
В знаменитий
Певний день.
Нині ж — гулі!
І, як вулій,
Вежа в гулі —
Навстіжень.

На турнірі —
Честь борцям!
Крики щирі
Хвалять дам!
Скільки ж реву!
Та зореву
Королеву
Славить нам!

Що ж тут ждати?
Геть печаль!
Наступати!
Друже, чваль!
І поклоном
Під балконом
Враз полоним
Гарних краль.

В Со-Тавана —
От гультяй! —
Врода знана,
Сили вкрай.
Ось лютує
І фехтує —
І не всує! —
Пан Фонрай.

Ось підтятий
Серж завмер;
Небагатий
Впав Лотер;
Скільки видко,
Тне всіх мітко
Бог і дідько —
Советер.

Свою даму
Взяв відам,
Між рядами
Жде він там
Білоруку
На розпуку
І на муку
Заздрих дам.

Всі зійшлися
На балкон,
Ось Аліса,
Берта й он —
Яснозора
Леонора;
Їм покора —
Наш закон!

Там Ірена,
Що тобі
Є хрещена,
Далебі,
Женевʼєва
І зорева
Королева,
Що в журбі.

Женевʼєва
Спомина:
«Королева
Чом журна?»
«Так, графине,
Все ж бо змінне,
Сум наплине,
Я сумна!»

Буйних оргій
Жде земля.
Нас Георгій
Йде святить!
Пʼють допізна,
Почалося…
Брязк заліз!
Розлилося
Буйство скрізь.

Наче хвилі,
В злоті й силі
Ринуть смілі…
Не барись!

На рівнині —
Бій навкруг;
Впʼється нині
Чорний крук.
Я гуляю!
Кров без краю!
Щастя раю!
Пекло мук!

Ну, мій коню, —
Сталь дзвінка,
Хай догоню
Ще й сивка!
Річ відома,
Тебе вдома
Жде солома
І мука!

Дам я досить,
Що й жебрак,
Той, що просить,
Неборак,
Стільки всюди,
Де ми блудим,
Не здобуде
Аж ніяк!

Наче квітка
Серед трав,
Збитий швидко
Паж упав.
Доле клята!
Він зі свята
Зве абата,
Щоб прощав.

Ще фанфара
Золота
Сипле чари,
Всіх віта,
Мовби каже:
«Хтось поляже…»
Спи, мій паже,
Путь свята!

Хай білички
І монах
Ставлять свічки
В головах;
І жіночі
Темні очі
Будуть з ночі
В сльозах!

Невесела —
Хто ж то є?
Ізабелла
Сльози ллє.
Сльози щирі!
На турнірі
В збройнім вирі
Нам — своє!

Ну, додому,
Друже мій,
В замку тому
Наш постій.
Швидше йди-но,
Буде сіно,
Як повинно,
І спокій.

Не гостинець
Жде мене, —
Августинець,
Що почне
Річ значиму,
Нам не зриму,
Словом Риму
Всіх зігне!

Те, що нині
Відбулось,
По-латині
Пише ось.
Наче геній,
У натхненні
На велені
Креслить щось.

Так певніше!
Дворянин
Сам не пише,
Знає чин:
Єсть-бо слуги!
Меч — у руки
Та й без муки
Креше він!