<p>Взяв собі він іншу, —<br />вдвох пройшли вони.<br />Віяв понад шляхом<br />вітер весняний.<br />І на очах у мене<br />вдвох пройшли вони!</p>
<p>Він кохає іншу<br />на землі в цвіту.<br />Пісня лине й тихне,<br />і чогось я жду.<br />А він кохає іншу…</p>
<p>Я з ним зустрілась на стежці.<br />Вода туманіла снами<br />і не розкрились троянди —<br />та квітла душа вогнями.<br />І ось у бідної жінки<br />лице омите сльозами!</p>
<p>Виводив пісню веселу<br />безжурними він устами,<br />поглянув — і став чарівним<br />той спів, що …</p>
<p>Гей! Пограймося, синочку,<br />в королеву й короля!<br />Це твоє зелене поле.<br />Бо чиї ж іще поля?<br />Бач, голівку конюшина,<br />вгледівши тебе, схиля.<br />Це твоя уся долина.<br />Бо чия ж іще земля?</p>
<p>Це для тебе з цвіту яблунь<br />мед визбирує бджола.…</p>
<p>І. ВІДЧАЙ<br />Імла густіє вічна — не зможу я впізнати<br />місцину, де жбурнуло мене в солоні хвилі.<br />Цю негостинну землю обходять весни милі:<br />мене тут ніч укрила дбайливо, наче мати.<br />Скажений вітер трощить мій крик, як скло, на дрізки,<br />ридає …</p>
<p>Достигле сонце двох Америк,<br />
о сонце інків, сонце майя,<br />
тобі молились майя й кіче,<br />
вславляли з краю і до краю,<br />
в твоїм промінні аймара<br />
бурштином жовтим палахтіли.<br />
Червоним сходиш ти фазаном,<br />
а вдень стаєш фазаном білим.</p>
<p>Від леопарда рід ведеш …</p>