Туга — Сторінка 2

В небі місяць зіходить смутний,
Поміж хмарами вид свій ховає,
Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає.

Мов пожежа на …

В великому місті в розкішну теплицю
Дівчина прийшла молода,
Бо серцем почула весну-чарівницю,
Шуміла весняна вода.

І ледве струмки задзвеніли …

У чорную хмару зібралася туга моя,
Огнем-блискавицею жаль мій по ній розточився,
Ударив перуном у серце,
І рясним дощем полились …

Шлю до тебе малий сей листочок,
Може, ним я тобі пригадаю,
Сею тріскою з нашого гаю,
Наш далекий волинський куточок.…

Лиши мене в …

Понад шістсот списів було зламано, билися піші й кінні, через барʼєр, мечами та списами, і ні ті, що боронилися, ані …

З вітром весняним сосна розмовляла,
Вічно зелена сосна.
Там я ходила і все вислухала,
Що говорила вона.
Ой, не “зеленого …

Пишно займались багрянії зорі
Колись навесні,
Любо лилися в пташиному хорі
Лісні голосні;

Грала промінням, ясним самоцвітом
Порання роса,
І …

Сонце заходить, цілуючи гай,
Квіти кивають йому на добраніч,
Шепчуть, листочки зриваючи на ніч:
— Не покидай, не покидай…

В …

Холодні хмари залягли блакить,
Холодний вітер дме в степу потужно,
Гне очерет додолу, шелестить,
Мов звір в байраці виє осоружно.…

Взяв собі він іншу, —
вдвох пройшли вони.
Віяв понад шляхом
вітер весняний.
І на очах у мене
вдвох пройшли …

Я з ним зустрілась на стежці.
Вода туманіла снами
і не розкрились троянди —
та квітла душа вогнями.
І ось …

Гей! Пограймося, синочку,
в королеву й короля!
Це твоє зелене поле.
Бо чиї ж іще поля?
Бач, голівку конюшина,
вгледівши …

І. ВІДЧАЙ
Імла густіє вічна — не зможу я впізнати
місцину, де жбурнуло мене в солоні хвилі.
Цю негостинну землю …

Достигле сонце двох Америк,
о сонце інків, сонце майя,
тобі молились майя й кіче,
вславляли з краю і до краю,…

Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;…

Я уникав кохання та приязні
завжди і на землі, і на річках,
неначе спільної кімнати в лазні,
де тільки гудзики …

Ой упали сніги на баварські бори,
аж гілляки схилилися вниз,
і над яром присипані пні без кори
мовчазними горбами здулись.…