Думка

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

I. Не поет — бо це ж до болю мало, Не трибун — бо це лиш рупор мас, І вже менш за все — «Кобзар Тарас» — Він, ким зайнялось і запалало. Скорше — бунт буйних майбутніх рас, Полум’я, на котрім тьма розтала, Вибух крови, що зарокотала Карою за довгу ніч образ. Лютий зір прозрілого […]

Я просила в стиглої пшениці,щоб у хлібі він не вчув гіркоти,і вино просила я, щоб звідаввін не печію, а насолоду,і вино й пшениця зрозумілиі кивнули ствердливо на згоду. Стрівши в горах чорного ведмедя, —хижою звуть люди цю породу, —я просила, щоб йому ніколизвір лихий не заподіяв шкоди,і ведмідь, хитнувши головою,сповнити пообіцяв угоду. Я в кошлате […]

Ой прибудь, прибудь, хоч коня добудь, не лугами, берегами — гей, любилися та не побралися за лихими ворогами. «Ой я вороги стопчу під ноги, круту гору перескочу — гей, оддай, оддай мене, мати, заміж, за кого я сама схочу». Оддала ж мене матуся моя, за кого я не хотіла — гей, шумить-гуде дротяна нагайка коло […]

I. Біла лагода яблунь в цвіту. П’ю життя моє спрагненно-радо. Прийдеш, прийдеш? І легіт: прийду — Медоносним зітханням — ой Ладо! День дзвенить — золота голубінь, День співає — блакитна безодня… Тільки — яблуні та голуби, Тільки барви буяють сьогодні! Це нічого, що небо чуже і чужа Далечінь віє в очі. Дивись! Вже перейдена нами […]

Твоїй памʼяті, брате Самійле На персах землі — ропа; У важке небо зоряне з сонцем — впира чолом. Од пʼят гори до зір небесних — криваві тумани. На горі в туманах — хрест. Простяг рамена од краю світа до краю, од сходу на захід. У світ упала тінь хреста з півночі на південь. На хресті […]