<p>Надаремно бузок садовить<br />чи підрізає азалії<br />й набирає воду у відра,<br />що лице її віддзеркалює.</p>
<p>В одному відрі не бачить<br />селянка свого обличчя —<br />то зверху папороть мокра<br />грайливо простерла листя.</p>
<p>Настіж вікна, хоча не кличе<br />і не входить ніхто …</p>
<p>Химерна країно,<br />ти — край небуття,<br />мов янгол, легка,<br />ледь помітна здаля,<br />як водорость, темна,<br />мов сокіл, ясна,<br />одвічна й нещасна<br />країно моя.</p>
<p>Гранат не росте в ній,<br />жасминів нема,<br />десь небо поділось<br />і сині моря.<br />Не знала й не …</p>
<p>Маю надійну долю<br />й долю буремну;<br />перша — наче троянда,<br />друга — мов терня.</p>
<p>Втратила я чимало,<br />зберігши ревно<br />долю свою надійну<br />й долю буремну;</p>
<p>досить іще і крові,<br />і зажури в мене.<br />Яка ж кохана троянда<br />й любляче терня!…</p>
<p>Має крильми на вітрі, полем ходить порану,<br />сяє сонцем у небі, оживляє гаї.<br />Це ж її не прогнати, наче думку погану, —<br />мусиш слухать її!</p>
<p>Дзвонить мовою бронзи, кличе мовою птиці,<br />наче море, всесильна, і м’яка, мов ручай.<br />Тож її …</p>
<p>Я з ним зустрілась на стежці.<br />Вода туманіла снами<br />і не розкрились троянди —<br />та квітла душа вогнями.<br />І ось у бідної жінки<br />лице омите сльозами!</p>
<p>Виводив пісню веселу<br />безжурними він устами,<br />поглянув — і став чарівним<br />той спів, що …</p>
<p>Я не хочу, щоби донька<br />в мене ластівкою стала;<br />це б вона здіймалась в небо<br />і на мату не сідала;<br />це б вила гніздо під дахом,<br />а її кіс я не чесала.<br />Я не хочу, щоби донька<br />в мене ластівкою …</p>
<p>— Всі ми будемо королевами, —<br />
так повторювали ми влад:<br />
Іфігенія, й Росалія,<br />
і Лусіла, і Соледад.</p>
<p>У долині Елькі, що замкнули<br />
верховини, шпилі, вулкан,<br />
розбуялий вогнем червоним,<br />
як розквітлий мак і шафран,<br />
ми повторювали завзято<br />
слово істинне, без оман:…</p>
<p>Вже стіл застелено, мій сину,<br />на нім — вершків спокійна білість,<br />і, глянь, кераміка на стінах<br />ще яскравіш заголубілась.</p>
<p>Будь ласка, сіль, отам олія,<br />а в центрі — Хліб, немов говорить.<br />Краснішого немає злота<br />над свіжий Хліб, що бачим поряд;…</p>
<p>Я там, де вже мене немає,<br />в Анауаці срібно-синім;<br />я при його убогім світлі<br />причісую дитя руками.</p>
<p>Дитина на моїх колінах<br />подібна до стріли із лука.<br />Її загострюю й гойдаю,<br />наспівуючи колисанку.</p>
<p>В старому й молодому світлі<br />оце хлоп’я мені …</p>