Епілог
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Хто не жив посеред бурі,
той ціни не знає силі,
той не знає, як людині
боротьба і праця милі.
Хто не жив посеред бурі,
не збагне журби безсилля,
той не знає всеї муки
примусового безділля.
Як я заздрила тим людям,
що не мали відпочинку,
поки їх нелюдська втома
з ніг валила на часинку!
День і ніч — вони на варті, —
довгий труд, коротка зміна.
День і ніч — вони в роботі,
аж німіли руки й спина.
Певне, їм тоді здавалось,
що немає гірше муки…
Ох, борці, якби ви знали,
що то є безсилі руки!
Що то є — лежати тихо,
мов сумний розвиток долі,
и на ласку здатись бурі
та чужій сназі і волі.
Що ж зосталося такому?
Тільки думати-гадати…
Ви, борці, прийміть сі думи.
Більш не маю що вам дати.
Пориньте у глибокі та сповнені болю й роздумів рядки відомої поезії Лесі Українки. Цей твір відкриває справжню цінність боротьби, праці та гіркоту вимушеного безсилля. Відчуйте неймовірну силу духу авторки та переосмисліть значення активного життя. Запрошуємо вас долучитися до читання цього проникливого твору.
Обговорення (0)