Літо краснеє минуло
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Літо краснеє минуло,
Сніг лежить на полі;
Діти з хати виглядають
В вікна… шкода волі!
Діти нудяться в хатині,
Нудять, нарікають:
“І нащо зима та люта? –
Все вони питають. –
Он все поле сніг завіяв,
Хоч не йди із хати!
У замкнуті дивись вікна,
Ніде й погуляти!
Сніг з морозом поморозив
Всі на полі квіти…
Десь зима та не скінчиться!”
Нарікають діти.
Ждіте, ждіте, любі діти!
Літо знов прилине,
Прийде мила годинонька,
Як зима та згине;
І заквітне наше поле,
І зазеленіє, –
Знов його весна прекрасна
Квіточками вкриє.
Ця поезія відкриває перед читачем світ дитячих сподівань та щирого суму за теплими днями. Авторка майстерно змальовує контраст між затишною хатиною та суворою зимою за вікном. Вірш наповнений надією на неминуче відродження природи та повернення ласкавого літа. Запрошуємо поринути у класику української літератури, що зігріває серце навіть у морозну пору.
Обговорення (0)