До натури
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Натуро-матінко! я на твоєму лоні
Дитячі радощі і горе виливала,
І матір’ю тебе я щиро звала,
З подякою складаючи долоні.
Ти іскру божую збудила в моїх грудях;
Надія, – їй же першу пісню я співала, –
Мені провідною зорею стала,
І з нею буду я добра шукати в людях.
Коли ж почую я, що промінь погасає
Надії милої, – тоді, Натуро-ненько,
Прийми моє знебулеє серденько,
І проміння нове нехай йому засяє!
Пориньте у щирий та сповнений глибоких почуттів ліричний твір Лесі Українки. Поезія відкриває світ дитячих спогадів, надій та нерозривного зв’язку людини з природою. Відчуйте красу та щирість кожного рядка великої української поетеси.
Обговорення (0)