<p>Папуга мій зелений і шафранний,<br />папуга жовтий, як цвітінь весни,<br />гаркаво так сказав мені «негарна»,<br />розкривши дзьоб, що наче в сатани.</p>
<p>Я не така, якби ж була негарна,<br />негарна й матінка була б моя,<br />негарне сонце бачила б у небі,…</p>
<p><i>Моїй сестрі</i></p>
<p>Гляньте — хор дівчачий,<br />це ж навколо мене<br />тисяча дітей,<br />і мені підвладний<br />світ ясних очей!</p>
<p>На землі пустельній<br />під палючим сонцем<br />веселить бугор,<br />як велика квітка,<br />мій дівчачий хор!</p>
<p>На зеленім долі,<br />біля гір високих<br />голос затремтів:…</p>
<p>Зустріла я це дитятко,<br />як вийшла на поле:<br />маленьке спало в колоссі,<br />таке світлочоле…</p>
<p>А може, у виноградній<br />гуляла долині:<br />шукала гроно й торкнула<br />я щічку дитини…</p>
<p>Тому-то й боюся<br />лишити дитину сплячу,<br />бо зникне, як іній з листя,<br />і …</p>
<p>Розвилась троянда,<br />сповнена росою, —<br />так у мене в грудях<br />мій синок зі мною.</p>
<p>Пелюстки стуляє,<br />щоб роса сховалась,<br />бережеться вітру,<br />щоб роса трималась.</p>
<p>Ніч паде, й на світі<br />від роси світліше,<br />і любов’ю квітка<br />паленіє, дише.</p>
<p>Це ж вона …</p>
<p>Я не хочу, щоби донька<br />в мене ластівкою стала;<br />це б вона здіймалась в небо<br />і на мату не сідала;<br />це б вила гніздо під дахом,<br />а її кіс я не чесала.<br />Я не хочу, щоби донька<br />в мене ластівкою …</p>
<p>Спи, засни, мій володарю,<br />без тривоги, без страху,<br />хоч не спить у мене серце —<br />не спочину в ніч глуху.</p>
<p>Спи, засни, хай легшим буде<br />твоє дихання вві сні<br />за травинку й за шовкову<br />світлу нитку на руні.</p>
<p>Спить в …</p>
<p>Море хвилі свої без ліку<br />колише, дивне.<br />Слухаю лагідне море,<br />колишу дитину.</p>
<p>Вітер-мандрівець опівніч<br />колише пшеницю.<br />Слухаю вітер ласкавий,<br />колишу дитину.</p>
<p>Бог світи свої незліченні<br />колише тихо.<br />Відчуваю його десницю,<br />колишу дитину.…</p>
<p>З плоті власної, клубочку,<br />я сплела тебе в собі,<br />мій клубочку холодненький,<br />пригорнись до мене й спи.</p>
<p>Спить куріпка в конюшині,<br />тишу слухає вві сні:<br />подих я затамувала,<br />пригорнись до мене й спи!</p>
<p>Бач, гойдається травинка,<br />радість сповнює її,<br />не …</p>
<p>Світила — це ронди хлопчачі,<br />що грають, на землю зорять…<br />Колосся — це танці дівчачі,<br />що грають, хвилюючи гладь…</p>
<p>Так, ріки — це ронди хлопчачі,<br />що в морі зустрітись спішать…<br />А хвилі — це ронди дівчачі,<br />що прагнуть всю землю …</p>
<p>Я просила в стиглої пшениці,<br />щоб у хлібі він не вчув гіркоти,<br />і вино просила я, щоб звідав<br />він не печію, а насолоду,<br />і вино й пшениця зрозуміли<br />і кивнули ствердливо на згоду.</p>
<p>Стрівши в горах чорного ведмедя, —<br />хижою …</p>
<p>Днів тринадцять-п’ятнадцять минуло —<br />цуценята розплющили очі<br />і побачили світ цей великий,<br />відчуваючи радість і острах.<br />І живіт материнський уздріли,<br />двері нашого спільного дому,<br />і духмяних азалій цвітіння,<br />і сліпучого світла потоки.</p>
<p>І себе — одні одних — впізнали:<br />попелясті, …</p>
<p>Яка ж дитина не бажає<br />танок на пагорбах водить?<br />Хто забаривсь — хай здоганяє,<br />за нами вгору хай біжить.</p>
<p>Ми повз кошари збігли з гуками<br />на гору, де такий прозор, —<br />і з піснею з’єднали руки,<br />і доли осіяв наш …</p>
<p>Я там, де вже мене немає,<br />в Анауаці срібно-синім;<br />я при його убогім світлі<br />причісую дитя руками.</p>
<p>Дитина на моїх колінах<br />подібна до стріли із лука.<br />Її загострюю й гойдаю,<br />наспівуючи колисанку.</p>
<p>В старому й молодому світлі<br />оце хлоп’я мені …</p>
<p>Гей! Пограймося, синочку,<br />в королеву й короля!<br />Це твоє зелене поле.<br />Бо чиї ж іще поля?<br />Бач, голівку конюшина,<br />вгледівши тебе, схиля.<br />Це твоя уся долина.<br />Бо чия ж іще земля?</p>
<p>Це для тебе з цвіту яблунь<br />мед визбирує бджола.…</p>
<p>Каже дівчинка кульгава:<br />— Як же танцювать мені? —<br />Ми на те сказали: — Серце<br />у танок мерщій пусти…</p>
<p>Тут заїкувата каже:<br />— Як же заспівать мені? —<br />Ми на те сказали: — Серце<br />хай виспівує пісні…</p>
<p>І реп’ях засохлий …</p>
<p>Мамо, ти мене цілуєш,<br />та стократ цілую я,<br />не злічити тих цілунків,<br />повних світлого чуття…</p>
<p>Сяде бджілка на лілею,<br />крильця лагідно стуля.<br />І так само тихо-тихо<br />ти голубиш немовля…</p>
<p>Заглядати в твої очі<br />я готова все життя:<br />о, яке в …</p>
<p>Рученьки дитячі,<br />рученьки благальні —<br />всіх долин владарки<br />повноправні.</p>
<p>Рученьки дитячі,<br />тягнетесь до грона,<br />і палають ягоди<br />червоно.</p>
<p>Стільники медами<br />повняться на диво.<br />Люди обминають<br />вас квапливо!</p>
<p>Рученьки дитячі,<br />наче тісто, білі.<br />Як до вас голівку<br />колос хилить!</p>
<p>Дві маленькі …</p>
<p>Ніженьки дитячі,<br />хто ж вас, босі, може<br />бачити й не взути<br />щиро й гоже!</p>
<p>Ніженьки маленькі,<br />об бруківку збиті,<br />сині від морозу,<br />брудом вкриті!</p>
<p>Люди йдуть байдужі,<br />як їм зрозуміти:<br />де пройшли ви, — сходять<br />світлі квіти.</p>
<p>Де з малої …</p>