Poems.com.ua
Дивлюся я на смерть натури, і благання…
Косач Лариса Петрівна (Леся Українка)
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
Дивлюся я на смерть натури, і благання
Я посилаю доленьці своїй,
Щоб і мені дала кінець такий,
Щоб я була спокійна в час конання.
Ніхто щоб не почув тоді мого ридання.
Та й по мені не мають сльози лить, –
Сама в собі я буду жаль носить.
О доленько моя, сповни моє бажання!
І так наш світ повитий горем та журбою,
Нехай ніхто не плаче по мені,
Нехай не засмучу нікого я собою.
Нехай побачу я в смутні для мене дні
Утіху щирую та усміхи ясні.
Темноти й смутку досить і в труні!
Пориньте у глибокі та споглядальні роздуми Лесі Українки про спокій у годину смерті й людське буття. Ця поезія вражає своєю щирістю та внутрішньою силою ліричної героїні. Запрошуємо прочитати твір повністю та відчути його неперевершену атмосферу.
Обговорення (0)