Пам’яті сестри Наталки
Чом мертві по плачуть, не стогнуть —
може б, скаргу почув я від тебе хоч раз!
Під …
Елегія
Елегія передає задумливий, сумний або споглядальний настрій і зосереджується на внутрішньому переживанні людини. У ній особисті почуття часто поєднуються з роздумами про минуле та плинність життя.
Типовими мотивами є втрата, самотність, розлука, пам’ять, кохання, смерть, час, осінь і невідворотність змін.
Всі твори
69 творів у каталозі
Гойдається вечора зламана віть,
Мов костур сліпого, що тичеться в простір
останньої невіді. Жалощів брості
коцюбляться в стінні. А дерево …
Верстаю шлях — по вимерлій пустелі,
де мертвому мені нема життя,
за обріями спогаду — оселі
ті, до котрих немає …
Верни до мене, пам’яте моя,
нехай на серце ляже ваготою
моя земля з рахманною журбою.
Хай сходить співом горло солов’я…
Уже Софія відструменіла,
відмерехтіла бузковим гроном.
Ти йшла до мене, але не встигла
за першим зойком, за першим громом.
Немов …
У порожній кімнаті
біла, немов стіна,
притомившись чекати,
спить самотня жона.
Геть зробилась недужа —
котру ніч, котрий день
ані …
Ваші списки
Зберіть власну добірку: Елегія
Додавайте твори до свого списку одним кліком і діліться ним за посиланням.
Присмеркові сутінки опали,
сонну землю й душу оплели.
Самоти згорьовані хорали
геть мені дорогу замели.
І куди не йду, куди …
Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай — червону тінь калини
на чорних …
О Боже мій! Така мені печаль
і самота моя — така безмежна.
Нема — вітчизни. Око обережно
обмацує дорогу між …
Не можу я без посмішки Івана
оцю сльотаву зиму пережить.
В проваллях ночі, коли Київ спить,
а друга десь оббріхують …
Наснилося, з розлуки наверзлося,
з морозу склякло, з туги — аж лящить.
Над Прип’яттю світання зайнялося —
і син біжить, …
На колимськім морозі калина
зацвітає рудими слізьми.
Неосяжна осонцена днина,
і собором дзвінким Україна
написалась на мурах тюрми.
Безгоміння, безлюддя …
На Колимі запахло чебрецем
і руто-м’ятою, і кропивою.
Кохана сестро, дякую! З любов’ю
паду в про тебе спогади лицем.
А …
Пам’яті А. Г.
Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі сонце України.
А ти шукай — червону тінь …
Б’ється серце, як пташа німе,
буде спогадами надити.
Мати сина виглядатиме,
а не діжде — буде плакати.
Будуть сипати сухі …
О земле втрачена, явисяnбодай у зболеному сніnі лазурове простелися,nпролийся мертвому мені!nnІ поверни у дні забуті,nросою згадок окропи,nвіддай усеблагій покутіnі тихо …
Річний пісок слідок ноги твоєї
І досі ще — для мене! — не заніс…
Тремтить ріка, і хилиться до неї…
Чорніє лід біля трамвайних колій,
Синіє в темних улицях весна,
Мого юнацтва радість осяйна
Встає назустріч нинішній недолі.
“Це справді …