Сосна

З вітром весняним сосна розмовляла,
Вічно зелена сосна.
Там я ходила і все вислухала,
Що говорила вона.
Ой, не “зеленого шума” співала
Вічно смутная сосна…
Ні, не “зеленого шума”!
Чулася в гомоні тяжка зимовая дума.

Ранком зимовим діброва мовчала,
Наче замерла сумна,
Тільки рясним верховіттям шептала
Вічно зелена сосна;
Там я ходила і все вислухала,
Що говорила вона, –
Та не веселая дума
Чулася в гомоні того “зеленого шума”!