Нержавіюча зброя
Виділіть текст, щоб додати нотатку.
В. Явору
Нам імперський загрожував крук:
“Якщо вас не скатую, то зваблю”.
Все робилось, щоб вибити з рук
українського лицарства шаблю.
Кров’ю, підступом здійснить своє:
козакові сидіть у закові.
А тут велет Шевченко встає,
і народ утверждається в слові.
Зброя слова в народу в руках:
не повергнути в прірву героя.
Буде жити народ у віках:
в нього є нержавіюча зброя.
Вірш «Нержавіюча зброя» — це пристрасна громадянсько-патріотична поезія видатного українського поета та перекладача Дмитра Білоуса. Вона увійшла до його славнозвісної збірки поезій про рідну мову «Диво калинове» (1887 рік), за яку автору було присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка.
Твір присвячений феномену збереження української мови в умовах багатовікових переслідувань, заборон і тиску. Поет вдається до яскравої метафори: рідне слово постає як міцна, незламна й «нержавіюча зброя» в руках народу, яку не змогли вибити ні силою, ні підступом. У вірші проводиться історична паралель із козацькою добою та лицарською славою, підкреслюючи, що саме духовна спадщина й мовна самобутність є головним щитом нації. Завдяки чіткій ритміці, високому пафосу та переконливій художній аргументації поезія стверджує безсмертя народу, який береже та цінує своє слово
Обговорення (0)