Вже поїзд наближався до вокзалу,
а я з вікна дивився в яр,
і дикі три гори над ним згасало
у …
Вже поїзд наближався до вокзалу,
а я з вікна дивився в яр,
і дикі три гори над ним згасало
у …
З «Ворона»:
На ранок він мене покине,
коли мої надії відлетять.
Едгар По
Ще сонце у горах за гострі граніти…
Я дівчину любив, люблю і нині,
й вона мені сказала в пізній час:
«І сонце й місяць розійшлись в долині……
То був ні день, ні ніч.
Байрон
То був ні день, ні ніч,
бо сонце й місяць
на небесах стояли …
Кинув чумак село рідне,
щоб шукати долі інде.
В сірій свиті, йде не хутко,
ще й з верби пригубив дудку.…
Над садками чорна хмара плине,
ще й дощ настає,
а за мною бідна мати гине —
руки з муки в’є.…
Сіріє ранок, і від дальніх темних гір
справляється на лагер вітер,
потягши у яри та в кручі купи зір,
немов …
Ох, недоле моя чорнопера,
відведи від моєї душі
кожну діву, що любить озера
і дзеркала, мов води в глуші,
бо …
Шляхи мої неміряні,
гори мої не важені,
звірі мої не наджені,
води мої не ношені,
риба у їх не ціджена,…
Тодось Осьмачка — один із найяскравіших представників українського модернізму, що посідає особливе місце в історії літератури. Його спадщина, сповнена психологічної глибини, драматизму та бунтарського духу, стала відображенням трагічної долі митця в умовах тоталітарного суспільства.
Справжнє ім’я письменника — Теодор Степанович Осьмачка. Він народився 1895 року на Київщині, у селі Куцівка. Дитинство і юність минули в атмосфері українського села, що згодом знайшло відображення в його поезії та прозі.
Отримавши освіту, Осьмачка працював учителем, а згодом долучився до Визвольних змагань, які сформували його патріотичний світогляд.
У 1920-х роках він активно входить у літературне життя, стає членом угруповань «Ланка» та «МАРС» (Майстерня революційного слова). Саме тоді виходять його перші збірки поезій, відзначені оригінальним стилем, метафоричністю та філософською глибиною.
Перші збірки Осьмачки — «Круча» (1922), «Кіт у чоботях» (1927) та «Дуби шумлять» (1929) — вирізняються імпресіоністичними настроями, емоційністю та внутрішньою напругою. У віршах він звертається до тем природи, кохання, самотності, людських переживань.
У 1930-х роках письменник переходить до прози. Повість «Старший боярин» (1940) та роман «Ротонда душогубців» (1956) досліджують внутрішній світ людини в екстремальних умовах. Його проза розкриває абсурдність і жорстокість сталінського режиму, показує боротьбу особистості за свободу і гідність.
Життя Осьмачки було сповнене випробувань. Він пережив сталінські репресії, зазнав ув’язнення, а з початком Другої світової війни змушений був емігрувати. Спочатку жив у Німеччині, згодом у США. Еміграція дала йому змогу вільно творити, проте поглибила внутрішні страждання.
Останні роки були затьмарені тяжкою хворобою та психологічними муками. Незважаючи на це, письменник продовжував працювати. Помер Тодось Осьмачка у 1962 році.
Творчість Осьмачки, замовчувана й заборонена в радянській Україні, сьогодні повернулася до читача. Його твори — це не лише художнє відображення своєї доби, а й глибоке осмислення універсальних проблем: протистояння добра і зла, прагнення свободи, пошуків внутрішньої гармонії.
Письменник, який не зрадив своїх ідеалів, пройшов крізь жахи тоталітаризму, але зберіг свій голос. Його спадщина — це заклик пам’ятати власну історію та боротися за людську гідність.