Україна

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Ця тужна вода боязлива,неначе дитятко кволе,слабіє до того, як впастина доли. Примовкли дерева й вітер,і в тиші оцій незвичайнійповільно падають сльозипечальні. А небо, як серце безмежне,відкрилось в гіркоті безмовно.Не дощ, а кров то сочитьсятак довго. В домах зачинившись, людине можуть відчути скорботи,яку посилають небеснівисоти. Ця довга й томлива навалазнеможених вод спадаєна Землю змучену й соннудо […]

Терен, мати, коло хати —в нього цвіт біленький;а хто любить очі карі —а я — голубенькі. А я люблю голубії —я на них дивлюся;брешіть, брешіть, воріженьки —я вас не боюся! Брешіть, брешіть, воріженьки —добрешетесь лиха,бо нас двоє, серце моє —кохаймося стиха! Не піду я на кладочку —бо кладочка гнеться;не піду я за багача —нехай западеться! […]

Ой весна, весна та весняночка —де твоя дочка та паняночка?Десь у садочку шиє сорочку,шовком та біллю все вишиває, шовком та біллю все вишиває —своєму милому пересилає:«Надівай її щонеділеньки,споминай же мене щогодиноньки! Шовком я шила, а біллю рубила —жаль мені козака, що я полюбила!»

Ніженьки дитячі,хто ж вас, босі, можебачити й не взутищиро й гоже! Ніженьки маленькі,об бруківку збиті,сині від морозу,брудом вкриті! Люди йдуть байдужі,як їм зрозуміти:де пройшли ви, — сходятьсвітлі квіти. Де з малої ніжкивпала крапля крові,там розквітнуть нардипречудові. Ніженьки чарівні,я для вас у доліпуть пряму благаюв щасті й волі. Дві малі перлинки —ніженьки дитячі.Як же ходять людий […]

— Всі ми будемо королевами, — так повторювали ми влад: Іфігенія, й Росалія, і Лусіла, і Соледад. У долині Елькі, що замкнули верховини, шпилі, вулкан, розбуялий вогнем червоним, як розквітлий мак і шафран, ми повторювали завзято слово істинне, без оман: — Всі ми будемо королевами і побачимо океан. По сім років тоді було нам: в […]