Ніхто ні хусточкою не махав,
і не казав ніхто «прощай»,
коли мій поїзд від лісів і трав
мене відвозив у …
Ніхто ні хусточкою не махав,
і не казав ніхто «прощай»,
коли мій поїзд від лісів і трав
мене відвозив у …
На білі дуги сніжних, високих гір
схиляються вечірні зорі,
і бір гуде, неначе туркіт давніх лір,
похованих в снігах історій.…
З «Ворона»:
На ранок він мене покине,
коли мої надії відлетять.
Едгар По
Ще сонце у горах за гострі граніти…
Моя Україно, недоле моя,
була ж ти мені дорогою,
а нині тебе вже питаюся я,
ох, що ж ти зробила …
Ох, недоле моя чорнопера,
відведи від моєї душі
кожну діву, що любить озера
і дзеркала, мов води в глуші,
бо …
В Баварії дзвіночки з лісу та із бору
ворушаться сьогодні над травою,
і сонце з моря, ставши на блакить прозору,…
Ох, ноче, ноче без луни і крику,
без місяця і без зірниць,
я знов твою пустелю дику
полохаю із-під ялиць.…
Я знов ходжу з уявою важкою,
затримуючи думам хід,
яка обкинута кругом косою,
немов Чумацьким Шляхом світ.
Я знов люблю …
I
Гей, до тебе, до тебе так серце з грудей
ломить ребра безумно собою,
і ніхто зупинити його із людей…
В-ці К-б
Коли зблисне річка в рогозі,
під сонцем ринучи в стави,
І босі ноги згадую в грязі,
що мовчки …
Я лиш про неї думав при зірницях,
мов про щасливий, страшний гріх,
і чув, як пристрасно її спідниця
шуміла щось …
Ще бір не чорнів на Лемківщині в горах
від сонця, ворон та відлиги,
ще ріки поволі, неначе покора,
котили каміння …
Я дівчину любив, люблю і нині,
й вона мені сказала в пізній час:
«І сонце й місяць розійшлись в долині……
Ви вирвали серце у себе з грудей,
а разом із ним і тривогу,
і десь подали аж на небо руде…
Я був не з криці, не з заліза, не з бетону
тоді, коли безправний без мети ходив,
і люди українські …
Із Батьківщини рідної — втікач,
ще й емігрант між втікачами,
якому радощі чужі, і плач,
і шепотіння серць ночами…
з …
На її добру славу впала тінь.
З розмови
Як повідь води весною, спливаючи з лугів,
лишає на кожній
травинці крапелинку …
Мій Боже, ти любиш з блакитної арки
пускати над селами пил,
і нюхати в церкві, як пахнуть огарки,
олива і …
Царице неба, і землі, і вод,
сьогодні я не до твоїх висот
молитву шлю від всіх окрему,
а тільки серцю …
Око, око, не дуже бачиш ти глибоко.
Т. Шевченко
Коли ти, Боже, рушив світом зорі й води
і випустив на …
Прозорого серця висока погода
сьогодні пустила над світом плисти
тонесенькі хмари, відбивши їх в водах
баварських озер, мов з латаття …
Я уникав кохання та приязні
завжди і на землі, і на річках,
неначе спільної кімнати в лазні,
де тільки гудзики …
О, сило Божа, і безсилля враже,
свята уяво у людей,
ти твориш світ, якого наше
бажає серце кожний день.
Ти …
Мов горе таємне, мов слово уроче
і мов неміренні кругом небеса,
орел у Карпатах на скелі клекоче
з крилом перебитим, …
Ні місяць не світив тоді, ні зорі,
горнулась ніч, і чорний був Дунай,
і Відень, ніби гуща тьми надворі,
стояв …
Над садками чорна хмара плине,
ще й дощ настає,
а за мною бідна мати гине —
руки з муки в’є.…
Кинув чумак село рідне,
щоб шукати долі інде.
В сірій свиті, йде не хутко,
ще й з верби пригубив дудку.…
Сказав колись Господь, що я людина,
бо в мене совість і душа глуха,
і я тепер шепчу: «Христе, спаси нас…
Я вас любив, німуючи, то словом
і вірив сліпо та тривожно знов,
а ви боялися, щоб випадково
не виявив при …
Крики дальні, крики птиці,
стріньте хоч луну мою
над хрестом святим дзвіниці
у покинутім краю.
Серце чуле, серце чисте,
чи …
Сіріє ранок, і від дальніх темних гір
справляється на лагер вітер,
потягши у яри та в кручі купи зір,
немов …
Сонце сходить, і кричать в гаю сороки,
аж гора розчервонілася одна
понад яром диким та таким глибоким,
що і крик …
О горе нам, ні з янголом, ні з катом
і люди, й речі світових подій
знов повертаються тим самим ладом,…
То був ні день, ні ніч.
Байрон
То був ні день, ні ніч,
бо сонце й місяць
на небесах стояли …
Ви стояли і сміялись мені при даху,
через лутку схилившись вікна,
і я, маючи в серці самітність глуху,
вам повірив …
Росистий луг в яру поміж лісами,
і вкрите черепицею село,
над ними сонце разом з небесами
густе проміння й тишу …
Мотто:
«Де не лилися ви в нашій бувальщині,
де, в які дні, в які ночі?
чи в половеччині, ханщині, ляччині, …
Ріка несе по кам’янім річищі
весінній теплий каламут,
а верби і від їх будинки вищі
своєю тінню повнять нурт.
Біжать …
Ой упали сніги на баварські бори,
аж гілляки схилилися вниз,
і над яром присипані пні без кори
мовчазними горбами здулись.…
З вікна видніють із-під снігу дахи
і з цегли в сажі виводи,
з їх лине дим, неначе чорні птахи
або …
Шляхи мої неміряні,
гори мої не важені,
звірі мої не наджені,
води мої не ношені,
риба у їх не ціджена,…
Із самого вершечка гір
кудлаті позвисали мряки,
що навіть прапор прапоганський
не поворушить гілляки.
А я похилений своїм
єдиним, як …