Загадка

Коло млина калина —там дівчина ходила,ножем зілля копала —своєї неньки питала: «Кого, мати, чарувати?» —«Чаруй, доню, того,що до тебе все ходив,за рученьку все водив, за пальчики все тримав —перстеньчики все здіймав».

Для духу вольного нема межі, ні краю, Куди б сягнуть не смів і де б не пролунав; У хаосі буття, в пітьмі всесвітніх з’яв Не знищується він, не відає одчаю. Він знає тайни душ, зітхання серць в розмаю, Все те він спізнає, що біг віків не знав. Як фенікс із золи, возноситься з канав, Геть […]

Вмерло море якоїсь ночі —у тісних берегах зібгалось,наче зморщилася накидка,що пожбурена геть недбало. Як хмільний альбатрос ширяє,як втікає дрібне звірятко, —до останнього виднокраюпонеслось на валу дев’ятім. Як обкрадений світ нарештівже прокинувся ранком раннім,стало море зламаним рогом,що на крик відповість мовчанням. На зневажений берег вранціми спустились — юрма рибалок:мов знеможений лис, той берегбув скуйовджений і злинялий. […]

Де жили в Тауантінсуйоіндіанці древні,гімни й танці ми принеслив гори ці пустельні. Тут вогні живі палали,завивали кениі співали юні жрицій мудреці священні. І, засліплений сонцями,опустивсь ти, певно,щоб побачить індіанціві стовпи вогненні. Де маїс буяв, пшеницювздрів ти, як знамення,ще й бичків замість вікуньїна луці зеленій. Повертайся в Пачакамак,ти прибув даремно,індіанцю заблуканий,пташе навіжений.

Ой пливе човен по росі, Плаче Марусенька по косі: — Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе розпущу, Свого батенька засмучу, Ой косо ж моя, ой руса ж моя, Ти ж мені краса була. Ой як я тебе носила, То ти мене красила, Ой як […]

Їхали чумаки та із України, стали попасати та на край долини. Викресали вогонь та й до ружини, розпустили пожар та й по долині. Розпустили пожар та й по долині, солов’єві діти попалили. «Зозуленько сива, сестро моя, пропали діточки, пропав же я». Зозулечка з гаю вилітає, соловейка братом називає: «Чи я тобі, брате, не казала, чи […]

Гей степе мій підпер ти ріками моря, щоб не схитнулися вони за ниви хлібороба… и запалив дзвінкі вогні великих сизих рос, що з ранків падають на обрій — на вічний твій покос… І обрій угинається під сонцем і пала, неначе в тих вогнях, що скити-дикуни забули у віках посеред ночі у глухих степах…. До тебе, […]

Вийду я за гай, гляну на свій край — гляну на свій край та й зажурюся, та й зажурюся, запечалюся, піду в вишнев сад, розвеселюся. В вишневім саду, під яблунькою, сидить сиз голуб із голубкою — вони п’ють, їдять, радоньку радять: «І не биймося, і не лаймося, і не биймося, і не лаймося — вірненько […]

На добраніч усім на ніч, бо уже я піду —за ворітьми зелений явір, там я буду спати. Ой чи явір, чи не явір — та зелена яворина;між шістьома дівоньками тільки мені ти одна мила. Ой чи мила, чи не мила — а щось мені починила:кличе мати вечеряти — вечеронька мені не мила. «Не дай мені, […]

Городами, селами хтось утикав землю, ніби паску шишками на Великдень. Земля бавиться між зорями, грає гомоном, як барвами веселка або водами великими грішми бризкає капшук за морями у Нью-Йорці, смальцем серце обливає купцеві в Європі. Париж лукаво слуха ради панства та сміється, як Вольтер! А на Рейні Ніцше проклина… Україна варить пиво на Дніпрі. Мов […]